ПРАВДА І МІФИ ПРО ГРОШОВІ ПЕРЕКАЗИ ЗА НОВИМИ ПРАВИЛАМИ
Черговий крок у боротьбі із відмиванням доходів зумовив появу нових правил ідентифікації та перевірки платників та отримувачів переказів грошових коштів. З найпоширенішими питаннями, які виникають у громадян та бізнесу щодо нових правил фінмоніторингу операцій з переказу грошей розбирався Микола Кирильчук, провідний бухгалтер-експерт порталу "Бухгалтер.UA" на сторінці ЛІГА:ЗАКОН.
Починаючи із 28.04.2020 р. діє новий Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 06.12.2019 р. № 361-IX (далі - Закон про фінмоніторинг). Він прийшов на заміну однойменному Закону України від 14.10.2014 р. № 1702-VII.
Оскільки нові правила фінмоніторингу не змогли відтермінувати, як це планувалося законопроектом № 3372, зупинимося на вимогах до інформації, яка має супроводжувати перекази коштів. Для цього нам доведеться розвінчувати міфи, які виникли навколо нових правил, та акцентувати на вимогах нового фінмоніторингу, які доведеться виконувати.
Чи дійсно платіжні системи вимушено зупиняться через оновлений фінмоніторинг?
Ні, даний Закон не передбачає норм, які б забороняли роботу платіжних систем. Інша справа, що він висуває такі дві основні вимоги:
- здійснити ідентифікацію та верифікацію платника;
- супроводити переказ коштів необхідним переліком даних щодо платника та отримувача.
Аби виконати вимоги Закону, перелічені у ст.12 (належна перевірка) та ст.14 (інформація, яка супроводжує переказ коштів або віртуальних активів) платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем як суб'єкти первинного фінмоніторингу будуть зобов'язані переналаштувати онлайн системи та затвердити свої внутрішні документи, що регулюватимуть такі процеси.
НБУ запевняє, що рекомендував їм завчасно проаналізувати свої внутрішні процедури (процеси) та привести їх у відповідність до вимог Закону, а також налаштувати автоматизовані системи таким чином, щоб забезпечити супроводження переказів коштів необхідною інформацією про платника та отримувача.
Чи правда, що переказати готівкові кошти через банкомат або термінал без ідентифікації платника та отримувача стане неможливо?
Все залежить від того, що це за переказ та яка його сума.
По-перше, не потрапляють під обов'язкову ідентифікацію даних про платника та отримувача перекази коштів готівкою в межах України у сумі, що є меншою ніж 5 тис.грн (пп. 8 ч. 18 ст. 14 Закону про фінмоніторинг). Але у випадку, якщо є підозра дроблення платежу, тобто можна встановити пов'язаність переказів, які усі в сумі перевищать 5 тис.грн, тоді вказаний виняток не спрацьовує.
Тому, переказувати суму до 5 тис. грн на платіжну картку через банкомат або термінал можна не вказуючи щодо платника П.І.Б, його паспортні дані, номер рахунку або платіжної картки і т.д. Проте, якщо на одну й ту ж платіжну картку надійдуть декілька платежів з одного терміналу чи банкомату сумарно в сумі більше 5 тис. грн, це може стати сигналом для банку аби додатково ідентифікувати та верифікувати платника.
По-друге, є список платежів, котрі проводять через термінали самообслуговування і вони не потребують ідентифікації та верифікації платника. Серед них: сплата податків, зборів, штрафів та пені до державного і місцевих бюджетів, ПФУ; оплата адмінпослуг на рахунки органів держвлади (як-то за видачу паспорту чи водійських прав), органів місцевого самоврядування; оплата за житлово-комунальні послуги (пп. 2 ч. 18 ст. 14 Закону про фінмоніторинг).
По-третє, якщо при переказі коштів платник використовує платіжну картку, тоді додатково його не ідентифікують та не верифікують, а значить обмеження в 5 тис.грн в такому разі не діє. Це слідує із виключення, викладеного у пп. 4 ч. 18 ст. 14 Закону про фінмоніторинг. Адже у банка-емітента платіжної картки є вся інформація про власника такої картки, в т.ч. ідентифікаційні дані, котрі підтверджені офіційними документами, які подають при відкриття банківського рахунку. Фінустановам заборонено вступати в договірні відносини з анонімними особами, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки (ст. 18 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р. № 2664-III).
Чи правда, що поповнення через термінал на суму більше 5 тис.грн заблокують і особа не зможе зняти ці кошти за допомогою банківської картки?
Ні, якщо звісно це не підозріла операція. Адже додаткова ідентифікація буде проводитись ще до ініціювання переказу і від платника будуть вимагати вказати свої дані або ж для переказу використати власну платіжну картку.
Суб'єкту первинного фінмоніторингу, що надає послуги переказу коштів платнику (ініціатору переказу), зокрема, таким є й банк, заборонено переказувати кошти за відсутності інформації, якою повинна супроводжуватися ця фіноперація (ч. 5 ст. 14 Закону про фінмоніторинг). Тому без додаткової ідентифікації платника та отримувача переказ просто не здійсниться, а в терміналах, схоже, додатково запровадять відповідне попередження, яке з'являтиметься на екрані.
Цю позицію підтверджує й НБУ у своїх відповідях: якщо термінал не може верифікувати клієнта, тоді буде встановлений ліміт, і клієнт просто не зможе здійснити операцію на суму понад 5 тис. грн.
Якими способами можна буде переказувати суми більше 5 тис.грн?
Для цього використовуйте власну платіжну картку або ж інтернет-банкінг, в т.ч. й онлайн системи та застосунки до смартфонів, які належать банкам. В такому разі банк одразу ідентифікує платника. А якщо переказуєте кошти на реквізити банківського рахунку або ж іншу платіжну картку (в т.ч. власну платіжну картку в іншому банку), тоді ідентифікований й отримувач переказу. Тож на ці способи переказу коштів додаткова перевірка не поширюватиметься, звісно за умови, що фіноперації не викликають підозри у банку з інших підстав.
У листі від 13.04.2020 р. № 25-0006/18603 НБУ пояснив, що при p2p-переказі суб'єкт первинного фінмоніторингу, що надає послуги ініціатору переказу, повинен супроводжувати переказ повним номером електронного платіжного засобу/наперед оплаченої картки багатоцільового використання платника та отримувача.
Чи потребують додаткової ідентифікації та перевірки платежі, які юрособи проводять, формуючи платіжні доручення через інтернет-банкінг, клієнт-банк?
Враховуємо, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р. № 2346-III). Якщо переглянути Указівки щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів (додаток 9 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22), то стає зрозумілим, що у платіжному дорученні вказують найменування та код ЄДРПОУ як платника, так і отримувача переказу, а також номера їх рахунків у банку, де вони уже ідентифіковані при їх відкритті.
Однак належна перевірка при переказі коштів здійснюється банком при проведенні, зокрема (ч. 3 ст. 14 Закону про фінмоніторинг):
- переказів (у т.ч. міжнародних) без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тис. грн, або суму, еквівалентну цій в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за 400 тис. грн;
- разової фіноперації без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума цієї операції дорівнює або перевищує 400 тис. грн.
У випадку, коли проводите оплату за контрактом, переказуєте поворотну фіндопомогу іншій юрособі або ж виплачуєте зарплату співробітникам за платіжним дорученням, йдеться про переказ із одного відкритого рахунку в банку на інший рахунок в цьому ж або іншому банку. Тобто платники та отримувач уже ідентифіковані банком.
А інформація, яку має супроводжувати переказ коштів, викладена у ч. 1 ст. 14 Закону про фінмоніторинг, збігається із тією, що вказуємо у реквізитах платіжного доручення.
Тож фактично, для бухгалтерів юросіб та ФОП, котрі проводять платежі через інтернет-банкінг, клієнт-банк, нічого не змінюється із 28.04.2020 р. Звісно, не йдеться про наявність підозр до фіноперації з боку банку або ж виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта. В таких випадках в клієнта можуть вимагати додаткову інформацію.
Чи встановлюються обмеження на перекази коштів із картки на номер мобільного рахунку? Чи можна буде вільно користуватися коштами із мобільного рахунку, приміром, для переказів на платіжну картку або для оплати послуг?
З цього приводу уже висловився НБУ у роз'ясненні операторам мобільного зв'язку.
Закон про фінмоніторинг не регулює телекомунікаційні послуги та відносини між операторами мобільного зв'язку та їх абонентами.
Не потрібно ідентифікувати та верифікувати користувачів технічних електронних гаманців (транзитних, аналітичних):
- відкриття яких не ініціює мобільний абонент;
- які використовують для "технічних цілей";
- які не пов'язані з ініціацією переказів користувачем на користь інших осіб.
Тобто оплата мобільного зв'язку відбуватиметься без будь-яких змін та обмежень. Водночас, якщо клієнт особисто ініціює відкриття електронного гаманця та має намір проводити переказ коштів на користь інших осіб, тоді фінансові установи здійснюватимуть належну перевірку такого клієнта, в тому числі його ідентифікацію та верифікацію.
Це означає, що поповнити мобільний рахунок із використанням платіжної картки або ж скретч-картки поповнення номеру мобільного телефону, можна й надалі без будь-яких ідентифікацій та обмежень. Ну хіба що певні обмеження уведе сам мобільний операторам своїми внутрішніми документами.
А ось у випадку, якщо ви є абонентом передплаченого зв'язку, а вони наразі неідентифіковані, адже SIM-карти продають без наявності паспорту, то на перекази із мобільного рахунку на платіжну картку або в якості оплати послуг чи товарів мають бути задіяні процеси, передбачені Законом про фінмоніторинг.
Якщо звернутися до ч. 3 ст. 14 Закону про фінмоніторинг, то при ініціюванні переказу в межах України з використанням електронних грошей, віртуальних активів на суму, що є меншою ніж 30 тис. грн, такий переказ повинен супроводжуватися щонайменше:
- номером рахунка/електронного гаманця або унікальним номером електронного платіжного засобу/наперед оплаченої картки багатоцільового використання платника (ініціатора переказу) та отримувача;
- в разі відсутності рахунка/електронного гаманця - унікальним обліковим номером фінансової операції.
І ось тут мобільні оператори можуть постати перед дилемою ідентифікації клієнтів у разі використання "мобільних" грошей для переказів на картки чи в якості оплати за товари і послуги, або ж поповнення рахунку з одного мобільного номеру на інший. Сподіваємося їм вдасться вирішити це питання, а НБУ, як і обіцяв, встановить для них перехідний період до 01.01.2021 р.
Чи можна й надалі оплачувати за товари та послуги банківською картою на сайтах інтернет-магазинів без надання паспортних даних?
Так, додаткова ідентифікації та належна перевірка не стосуються переказів коштів, якщо використовуються електронні платіжні засоби або електронні гроші для оплати товарів чи послуг і номер електронного платіжного засобу та/або наперед оплаченої картки багатоцільового використання супроводжує переказ на всьому шляху руху коштів (п. 4 ч. 18 ст. 14 Закону про фінмоніторинг).
Яка гранична сума оплати готівкою в банку за товари чи послуги за договором, якщо особа не має відкритого рахунку в цьому банку?
Без ідентифікації та верифікації клієнт в банку може провести операцію без відкриття рахунка на суму, що є меншою за 30 тис. грн (до 28.04.2020 р. ця сума складала 15 тис. грн). Адже для таких переказів не проводиться належна перевірка (ч. 3 ст. 11 Закону про фінмоніторинг).
Чи потрібен паспорт та код для проведення операцій із переказу за товар чи послугу готівкою?
Вимоги щодо супроводження додатковою інформацією про платника не поширюються на перекази коштів на суму, що є меншою ніж 30 тис. грн, або суму, еквівалентну в іноземній валюті, яку зараховують на рахунок отримувача виключно з метою:
- оплати вартості товарів, робіт, послуг;
- погашення заборгованості за кредитом.
Але обов'язкова умова - суб'єкт первинного фінмоніторингу, що надає послуги з переказу коштів отримувачу, повинен мати можливість відстежити через отримувача за допомогою унікального облікового номера фіноперації переказ коштів та визначити особу, яка уклала договір з отримувачем про поставку товарів, виконання робіт, надання послуг, надання кредиту.
Це виключення передбачене в п. 5 ч. 18 ст. 14 Закону про фінмоінторинг.
Тож цілком ймовірно, що за відсутності письмового договору, де вказують ідентифікаційні дані сторін, отримувач переказу може вимагати від платника вказати свої ідентифікаційні дані. Приміром, при формуванні замовлення на сайті інтернет-магазину. Проте це і наразі не є новинкою, адже П.І.Б. вказують при замовлені товару через інтернет-магазини.
Чи уводить новий Закон по фінмоніторинг обмеження на зняття готівки з банківського рахунку або ж депозиту?
Ні, таких обмежень не передбачено. До того ж на операції зняття коштів з власного рахунка не поширюються вимоги щодо ідентифікації клієнта при переказах коштів (п. 1 ч. 18 ст. 14 Закону про фінмоніторинг).
Проте, на сьогодні банки без пред'явлення паспорту та/або банківської картки не видають готівку із рахунку у своїх відділеннях. І така вимога аж ніяк не новація Закону про фінмоніторинг.
Чи вимагатимуть додаткової ідентифікації від тих, хто перераховує електронні гроші на банківські рахунки?
Так, банки, інші фінустанови та платіжні системи, які надають послуги з переказу коштів та отримують від платника (ініціатора переказу) електронні гроші для їх обміну/погашення на безготівкові кошти з метою їх подальшого переказу, повинні виконувати верифікацію платника (ч. 3 ст. 14 Закону про фінмоніторинг).
Коли банки вимагатимуть підтверджувати джерела походження коштів у клієнтів?
Належна перевірка банком клієнта передбачає, зокрема, й постійний моніторинг ділових відносин та фіноперацій клієнта, які той здійснює у процесі таких відносин, на відповідність таких фіноперацій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у т.ч., в разі необхідності, про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями) (п. 34 ст. 1 Закону про фінмоніторинг).
Її проводять у випадках (ч. 3 ст. 11 Закону про фінмоінторинг):
- встановлення ділових відносин (приміром, відкриття рахунку в банку);
- наявності підозри;
- переказів (у т. ч. міжнародних) без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тис. грн, або суму, еквівалентну в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але не більше 400 тис. грн;
- фіноперації з віртуальними активами на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тис. грн;
- виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта;
- разової фіноперації без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума такої операції дорівнює або перевищує 400 тис. грн.
Обсяг дій для кожного із заходів належної перевірки банк встановлює з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин (ч. 2 ст. 14 Закону про фінмоніторинг).
Тому банки часто при відкритті рахунку просять в анкеті вказувати рівень доходів клієнта. Тож наразі не можна сказати, що новий Закон про фінмоніторинг передбачає щось нове. Звісно, якщо ви не політично значуща особа, член її сім'ї або ж особа, пов'язана з політично значущими особами. До таких осіб банки вживатимуть достатніх заходів з метою встановлення джерела статків (багатства) та джерела коштів, з якими пов'язані ділові відносини чи операції з такими особами (ч. 13 ст. 11 Закону про фінмоінторинг).
