ЗЕД та валютні операції

Зовнішньоекономічна діяльність що це?

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД)- це сукупність економічних взаємовідносин між країнами, що включає експорт імпорт товарів і послуг, залучення іноземних інвестицій, міжнародні фінансові операції, транснаціональний обмін технологіями та ноу-хау, а також інші форми міжнародного співробітництва.

ЗЕД діяльність напряму впливає на економічний розвиток країн і має велике значення для створення робочих місць, збільшення економічного зростання і підвищення життєвого рівня населення.

Ефективне використання всього комплексу сучасних методів і форм міжнародного бізнесу є фактором, який створює позитивний вплив зовнішньоекономічної діяльності підприємства на ефективність виробництва, його технічний та рівень якості продукції. Без такого ефективного використання зовнішньоекономічна діяльність не здатна досягти бажаних результатів і втрачає свою значущість як невід’ємна складова економічного процесу.

Принципи здійснення зовнішньоекономічної співпраці.

Зовнішньоекономічна співпраця базується на низці принципів, що визначають її функціонування і орієнтуються на учасників процесу.
Ці принципи є загальноприйнятими правилами, що стали своєрідними всесвітньо відомими аксіомами, якими керуються всі учасники міжнародних фінансових операцій.

Розгалужену систему принципів ЗЕД можливо умовно розподілити на певні групи, а саме:

  • Загальні правила;
  • Специфічні підходи;
  • Національні принципи.

Загальні правила зовнішньоекономічних відносин представляють собою обмежену, але значущу колекцію всесвітньо визнаних норм, що стали основоположними принципами для всіх учасників міждержавних комерційних операцій. В різних джерелах зустрічаються різні варіації цих правил, вони в суті своїй об’єднуються в три ключові категорії:

  • Науковість, тобто прийняття рішень та впровадження стратегій в ЗЕД ґрунтується на наукових дослідженнях, економічних аналізах та прогнозуванні.
  • Системність, а саме: різні аспекти ЗЕД, такі як міжнародна торгівля, інвестиції, фінансові валютні операції, технологічний обмін тощо, взаємодіють та впливають один на одного, утворюючи єдину систему.
  • Взаємна вигода – про те, що країни та підприємства, які беруть участь у ЗЕД, створюють взаємовигідні умови, сприяють економічному зростанню, забезпечується збільшення обсягів торгівлі та інвестицій, що приносить вигоду усім сторонам.

Специфічні принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені у міжнародних правових угодах та є обов’язковими для всіх держав, які приєдналися до підписання цих актів. Один із прикладів повного переліку принципів, що регулюють міжнародні економічні відносини, є Хартія економічних прав і обов’язків держав, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН.

Більша доля специфічних принципів (підходів) ЗЕД відноситься до регіонального рівня. Для України велике значення мають принципи, що діють в рамках ЄС, та були сформульовані ще в 1985 році і відображені в «БІЛІЙ книзі». Вони включають аспекти:

  • Організація та формалізація необхідних документів для перетину товарів національних кордонів.
  • Свобода пересування осіб щодо працевлаштування або можливість проживання в будь-якій країні без обмежень часового характеру.
  • Стандартизація технічних норм і введення єдиних стандартів.
  • Відкритість ринків споживчих товарів.
  • Демократизація фінансових продуктів.
  • Поетапне розкриття ринку послуг інформаційної сфери.
  • Розширення доступу до транспортних послуг.
  • Забезпечення сприятливих умов для співпраці в промисловості, з врахуванням вимог стосовно інтелектуальної правовласності.
  • Подолання податкових, митних бар’єрів.

В законодавстві держав зафіксовані Національні правила ЗЕД, оскільки використання механізмів регулювання державою є загальноприйнятою практикою.

Принципи, що закріплені статтею 2 ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність”, визначають основи функціонування українських підприємств. Ці принципи застосовуються не лише до внутрішніх компаній, та до іноземних компаній, що займаються господарською діяльністю на тенетах України.

Суверенітет народу України є одним з головних постулатів, що базується на реалізації зовнішньої діяльності. Це означає, що українці мають виключне право на незалежну та самостійну зовнішньоекономічну співпрацю на території своєї країни, відповідно до чинного законодавства. Безперечно, Україна також зобов’язується дотримуватися умов усіх укладених угод та зобов’язань щодо економічних відносин на міжнародному рівні.

Ще одним вагомим принципом є принцип вільного зовнішньоекономічного підприємництва. Його суть в тому, що учасники зовнішньоекономічних відносин мають право самостійно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки, але ті, що не мають заборони на законодавчому рівні, та мають виключне право власності на всі досягнення своєї ЗЕД діяльності.

Рівноправність та юридична рівність – це один з не менш важливих принципів. Суть цього принципу полягає в тому, що всі учасники зовнішньоекономічної діяльності рівноправні перед законом, без врахування форми власності. Ні держава, ні інші суб’єкти не можуть діяти таким чином, який не визначений законодавчо та дискримінує і обмежує права інших учасників ЗЕД відносин.

Інші два важливі принципи включають верховенство законів і захист прав учасників зовнішньоекономічної діяльності. Згідно цих принципів застосовувати підзаконні документи та нормативну базу управління місцевих органів, що створюють несприятливі умови, ніж закони, заборонено. Регулюється зовнішньоекономічна діяльність виключно законодавчими актами України. Гарантується захист інтересів усіх суб’єктів ЗЕД діяльності, та обов’язковим є забезпечення державного захисту інтересів України.

Еквівалентність обміну та неприпустимість демпінгових заходів при зовнішньоекономічних операціях, є останнім принципом, який варто відзначити. Отже, обмін товарами повинен відбуватися на рівних умовах, а практика демпінгу, яка полягає в недобросовісних методах конкуренції, не є припустимою при ввезенні та вивезенні товарів.

Види зовнішньоекономічної діяльності

Найпоширенішими видами зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є:

  • експорт та імпорт товарів, капіталів і праці;
  • українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності надають різноманітні послуги іноземним партнерам у галузях виробництва, транспорту, страхування, консалтингу, маркетингу, аудиту, юридичної підтримки, туризму та інші, що не заборонені відповідними законами України;
  • співпраця з іноземними партнерами у галузях науки, технологій, виробництва, освіти тощо, а також включає комерційну підготовку фахівців і обмін знаннями та досвідом;
  • міжнародні фінансові трансакції та операції з цінними паперами;
  • фінансові угоди та операції з позиками та розрахунками між учасниками зовнішньоекономічних відносин та іноземними партнерами;
  • бізнес-діяльність, що здійснюється на території України і пов’язана з отриманням ліцензій, патентів та передачею технологічних знань від іноземних суб’єктів;
  • організація та проведення подій, таких як виставки, аукціони, торговельні заходи, конференції, симпозіуми та семінари, з участю учасників зовнішньоекономічних зв’язків;
  • виконання валютних операцій, включаючи придбання, продаж та обмін валюти на міжнародних валютних аукціонах.

На сучасному етапі спостерігається інтенсивний прогрес у галузі зовнішньоекономічних відносин. Так як більшість підприємців вбачають в експортуванні власних товарів ефективний спосіб покращення фінансової стійкості. Важливим є те, що міжнародна спільнота створила необхідні умови для забезпечення стійкості українського експорту. Наприклад, за останній період відбулось вагоме збільшення експорту у сфері IT (тенденція до зростання майже на 30%).

Імпорт товарів має не менш вагоме значення, оскільки економіці України потрібна суттєва зовнішня підтримка, особливо в умовах війни. З огляду на необхідність майбутнього відбудовування зруйнованої української інфраструктури, важливим є імпорт послуг у сферах, таких як вантажні перевезення, ремонтні роботи та будівництво, що візьме на себе важливу роль у зовнішньоекономічних відносинах.

Особливості проведення міждержавних розрахунків.

Міжнародні розрахунки базуються на обміні товарами і послугами, що відбувається в рамках зовнішньої торгівлі. Однак, міжнародні розрахунки не обмежуються лише комерційними операціями, це також і некомерційні, такі як освітні та дослідницькі послуги, кредитні відносини (які виникають з приводу здійснення конкретних маркетингових досліджень, тобто це вивчення фінансового становища та кредитоспроможності позичальника, регулювання механізму кредитування, кредитування оплати і т. ін.).

Проте більшість міжнародних фінансових операцій виконують функцію посередника в міжнародних торговельних відносинах.
Сам процес міжнародної торгівлі розпочинається з реалізації товарів експортерами імпортерам.

Існує великий перелік факторів, що впливає на міжнародні розрахунки – це політично-економічні відносини між державами; позиція країни на валютних та товарних ринках; ефективність заходів уряду з регулювання зовнішньої економіки; валютна політика; норми та правила міжнародної торгівлі; управління потоками товарів, послуг та капіталу між державами; різниця в рівні інфляції між країнами; рівень розвитку кредитно-банківської системи та її інституцій в країні і регіонах; фінансова стійкість та міжнародний рейтинг банків; умови позикових угод та зовнішньоторговельних контрактів; конвертованість валют та інше.

Керуючись усіма вищенаведеними факторами, можна виділити міжнародні розрахунки як окрему автономну систему, що тісно пов’язана з потоками товарів та матеріальних цінностей. Основними учасниками таких розрахунків є експортери, імпортери та банки, які забезпечують операційну обробку платежів та обмін необхідними товаророзпорядчими документами. Це створює відмінні економічні зв’язки між ними, спрямовані на ефективне здійснення та контроль за міжнародними фінансовими транзакціями.

Роль банків не лише посередницька між експортерами та імпортерами, а ними також виконуються контролюючі функції, функції кредиторів та роль гаранта щодо оплати зовнішньоекономічних операцій.

Рівень впливу банків на міжнародні розрахунки залежить від ряду ключових факторів, включаючи:

  • обсяг зовнішньоекономічних зв’язків, що взаємодіють з країною;
  • купівельної спроможності національної валюти, яка визначає, наскільки затребувана вона на міжнародних ринках;
  • спеціалізації банків, їхнього фінансового стану та доброї комерційної репутації, а також наявності розгалуженої мережі філій і кореспондентських рахунків для ефективного здійснення міжнародних транзакцій.

Ці фактори взаємодіють і мають вагому роль у визначенні ступеня впливу банків на глобальних фінансових ринках. Здатність банків забезпечити надійне та швидке проведення міжнародних розрахунків і відповідність їхніх послуг потребам своїх клієнтів стає ключовим чинником у розвитку міжнародних фінансових стосунків.

Ефективність міжнародних розрахунків та включення країни в міжнародний поділ праці залежать від конвертованості її національної валюти.

Оскільки українська гривня ще не є вільно конвертованою валютою, більшість міжнародних розрахунків українським підприємствам, що займаються ЗЕД, доводиться здійснювати у доларах США та євро.

Валютні операції

Незалежно від форм власності та інших характеристик, суб’єкти міжнародної діяльності мають однакові права здійснювати різноманітні види зовнішньоекономічних операцій, включаючи операції з валютним обміном та розрахунками в іноземній валюті з іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включають заходи захисту Національного банку України згідно з Законом “Про валюту і валютні операції” та не мають законодавчо не заборонені.

Ключовим інструментом зовнішньоекономічної діяльності є валютні операції, що охоплюють різноманітні дії з придбання, продажу і обміну валюти на валютних аукціонах. Вони виступають важливою складовою міжнародних фінансових відносин і суттєво впливають на зовнішньоекономічну політику та стабільність економіки країни.

У глобальному розумінні валютні операції відіграють важливу роль у забезпеченні ефективного функціонування світової економіки. Вони дозволяють забезпечити ліквідність, здійснювати міжнародні платежі, зменшувати ризики валютних коливань та сприяють розвитку міжнародної торгівлі та інвестицій.

Класифікація валютних операцій.

Отже, можна констатувати появу до певної міри самостійного напряму бізнесу — «валютні операції».

Валютні операції можна класифікувати за декількома критеріями, а саме:

За характером операцій:

  • Купівля/продаж валюти: включає безготівкові та готівкові операції з обміну валют.
  • Кредитні операції: включають надання та отримання кредитів у валюті.
  • Деривативні операції: такі як форвардні угоди, опціони, свопи, які базуються на валютних курсах.

За обсягом та спрямованістю операцій:

  • Масштабні операції: виконуються великими фінансовими інституціями, центральними банками та міжнародними корпораціями.
  • Роздрібні операції: здійснюються малими та середніми підприємствами, фізичними особами та дрібними фінансовими установами.

За цільовим призначенням:

  • Торговельні операції: пов’язані з купівлею та продажем товарів та послуг між країнами.
  • Інвестиційні операції: включають прямі та портфельні інвестиції в іноземні активи.
  • Спекулятивні операції: мають на меті здобуття прибутку від коливань валютних курсів.

Валютні операції в ЗЕД є важливим інструментом для забезпечення платіжного балансу, фінансової стабільності та розвитку зовнішньоекономічних відносин країни. Вони підпорядковані валютному законодавству та контролюються відповідними валютними органами для забезпечення ефективного функціонування економічної системи.

Особливості здійснення міжнародних операцій. Міжнародні контракти.

Основна умова здійснення міжнародних торговельних операцій є укладання зовнішньоторговельного контракту, що регулює умови такого договору, права та обов’язки сторін, а також відповідальність в разі порушення.

Такий договір укладається між двома або більше контрагентами, суб’єктами ЗЕД, та закордонними колегами з метою заключення, зміни, або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічних відносинах.

При складанні вищезгаданого документу дотримуються вимог Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та інших відповідних законів України, що відповідають міжнародним договорам.
У зовнішньоторговельному контракті визначаються насамперед грошові, фінансові і платіжні умови з урахуванням прибутковості зовнішньоторговельних операцій та своєчасності надходження платежу, та визначаються умови страхування сторін від валютних ризиків.

Під час укладання контракту зовнішньоекономічної торгівлі, ціна товару може бути визначена в будь-якій вільно конвертованій валюті – валюті продавця, покупця або третьої країни. Банки активно залучаються до процесу забезпечення страхування валютних ризиків.

Банки використовують різні інструменти для забезпечення захисту від ризиків шляхом хеджування. Вони укладають форвардні і опціонні угоди, проводять обліково-дисконтні, факторингові і форфейтингові операції, що дозволяють захистити клієнта не тільки від валютних коливань, але й від можливої неплатоспроможності боржника.

Резиденти та нерезиденти, відповідно до чинного законодавства в сфері валютного обігу, мають обов’язок повідомляти відповідні установи, що задіяні в валютних операціях, про свої трансакції в Україні. Національним банком України здійснюється нагляд за валютними операціями, та проводиться збір статистичної інформації.

Регулятором встановлюються максимальні терміни для здійснення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, в цілях забезпечити стабільність фінансової системи. В разі прострочення, за кожен день непогашених за договором коштів, нараховується пеня. Її розраховують відповідно в національній або іноземній валюті, в перерахунку на національну за офіційним курсом, що встановлюється на день виникнення заборгованості НБУ.

21 Лютого, 2024

Національний банк оптимізував низку валютних обмежень

19 Лютого, 2024

Україна та Японія підписали Конвенцію про усунення подвійного оподаткування

18 Січня, 2024

Директива про боротьбу з відмиванням грошей – невід’ємна частина нової системи ЄС

26 Грудня, 2023

НБУ затвердив 6 додаткових критеріїв ризикових валютних операцій

15 Грудня, 2023

Україна представила ООН результати боротьби з корупцією та цифрові інструменти доброчесності

13 Грудня, 2023

AMLA – європейський орган з протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму

11 Грудня, 2023

Стимулювання інновацій та впровадження штучного інтелекту в Європі

1 Грудня, 2023

Національний банк і надалі пом’якшує валютні обмеження для бізнесу та громадян

29 Листопада, 2023

Актуальність міжнародного обміну податковою інформацією (План BEPS)  

Зовнішньоекономічна діяльність що це?

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД)- це сукупність економічних взаємовідносин між країнами, що включає експорт імпорт товарів і послуг, залучення іноземних інвестицій, міжнародні фінансові операції, транснаціональний обмін технологіями та ноу-хау, а також інші форми міжнародного співробітництва.

ЗЕД діяльність напряму впливає на економічний розвиток країн і має велике значення для створення робочих місць, збільшення економічного зростання і підвищення життєвого рівня населення.

Ефективне використання всього комплексу сучасних методів і форм міжнародного бізнесу є фактором, який створює позитивний вплив зовнішньоекономічної діяльності підприємства на ефективність виробництва, його технічний та рівень якості продукції. Без такого ефективного використання зовнішньоекономічна діяльність не здатна досягти бажаних результатів і втрачає свою значущість як невід’ємна складова економічного процесу.

Принципи здійснення зовнішньоекономічної співпраці.

Зовнішньоекономічна співпраця базується на низці принципів, що визначають її функціонування і орієнтуються на учасників процесу.
Ці принципи є загальноприйнятими правилами, що стали своєрідними всесвітньо відомими аксіомами, якими керуються всі учасники міжнародних фінансових операцій.

Розгалужену систему принципів ЗЕД можливо умовно розподілити на певні групи, а саме:

Загальні правила зовнішньоекономічних відносин представляють собою обмежену, але значущу колекцію всесвітньо визнаних норм, що стали основоположними принципами для всіх учасників міждержавних комерційних операцій. В різних джерелах зустрічаються різні варіації цих правил, вони в суті своїй об’єднуються в три ключові категорії:

Специфічні принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені у міжнародних правових угодах та є обов’язковими для всіх держав, які приєдналися до підписання цих актів. Один із прикладів повного переліку принципів, що регулюють міжнародні економічні відносини, є Хартія економічних прав і обов’язків держав, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН.

Більша доля специфічних принципів (підходів) ЗЕД відноситься до регіонального рівня. Для України велике значення мають принципи, що діють в рамках ЄС, та були сформульовані ще в 1985 році і відображені в «БІЛІЙ книзі». Вони включають аспекти:

В законодавстві держав зафіксовані Національні правила ЗЕД, оскільки використання механізмів регулювання державою є загальноприйнятою практикою.

Принципи, що закріплені статтею 2 ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність”, визначають основи функціонування українських підприємств. Ці принципи застосовуються не лише до внутрішніх компаній, та до іноземних компаній, що займаються господарською діяльністю на тенетах України.

Суверенітет народу України є одним з головних постулатів, що базується на реалізації зовнішньої діяльності. Це означає, що українці мають виключне право на незалежну та самостійну зовнішньоекономічну співпрацю на території своєї країни, відповідно до чинного законодавства. Безперечно, Україна також зобов’язується дотримуватися умов усіх укладених угод та зобов’язань щодо економічних відносин на міжнародному рівні.

Ще одним вагомим принципом є принцип вільного зовнішньоекономічного підприємництва. Його суть в тому, що учасники зовнішньоекономічних відносин мають право самостійно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки, але ті, що не мають заборони на законодавчому рівні, та мають виключне право власності на всі досягнення своєї ЗЕД діяльності.

Рівноправність та юридична рівність – це один з не менш важливих принципів. Суть цього принципу полягає в тому, що всі учасники зовнішньоекономічної діяльності рівноправні перед законом, без врахування форми власності. Ні держава, ні інші суб’єкти не можуть діяти таким чином, який не визначений законодавчо та дискримінує і обмежує права інших учасників ЗЕД відносин.

Інші два важливі принципи включають верховенство законів і захист прав учасників зовнішньоекономічної діяльності. Згідно цих принципів застосовувати підзаконні документи та нормативну базу управління місцевих органів, що створюють несприятливі умови, ніж закони, заборонено. Регулюється зовнішньоекономічна діяльність виключно законодавчими актами України. Гарантується захист інтересів усіх суб’єктів ЗЕД діяльності, та обов’язковим є забезпечення державного захисту інтересів України.

Еквівалентність обміну та неприпустимість демпінгових заходів при зовнішньоекономічних операціях, є останнім принципом, який варто відзначити. Отже, обмін товарами повинен відбуватися на рівних умовах, а практика демпінгу, яка полягає в недобросовісних методах конкуренції, не є припустимою при ввезенні та вивезенні товарів.

Види зовнішньоекономічної діяльності

Найпоширенішими видами зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є:

На сучасному етапі спостерігається інтенсивний прогрес у галузі зовнішньоекономічних відносин. Так як більшість підприємців вбачають в експортуванні власних товарів ефективний спосіб покращення фінансової стійкості. Важливим є те, що міжнародна спільнота створила необхідні умови для забезпечення стійкості українського експорту. Наприклад, за останній період відбулось вагоме збільшення експорту у сфері IT (тенденція до зростання майже на 30%).

Імпорт товарів має не менш вагоме значення, оскільки економіці України потрібна суттєва зовнішня підтримка, особливо в умовах війни. З огляду на необхідність майбутнього відбудовування зруйнованої української інфраструктури, важливим є імпорт послуг у сферах, таких як вантажні перевезення, ремонтні роботи та будівництво, що візьме на себе важливу роль у зовнішньоекономічних відносинах.

Особливості проведення міждержавних розрахунків.

Міжнародні розрахунки базуються на обміні товарами і послугами, що відбувається в рамках зовнішньої торгівлі. Однак, міжнародні розрахунки не обмежуються лише комерційними операціями, це також і некомерційні, такі як освітні та дослідницькі послуги, кредитні відносини (які виникають з приводу здійснення конкретних маркетингових досліджень, тобто це вивчення фінансового становища та кредитоспроможності позичальника, регулювання механізму кредитування, кредитування оплати і т. ін.).

Проте більшість міжнародних фінансових операцій виконують функцію посередника в міжнародних торговельних відносинах.
Сам процес міжнародної торгівлі розпочинається з реалізації товарів експортерами імпортерам.

Існує великий перелік факторів, що впливає на міжнародні розрахунки – це політично-економічні відносини між державами; позиція країни на валютних та товарних ринках; ефективність заходів уряду з регулювання зовнішньої економіки; валютна політика; норми та правила міжнародної торгівлі; управління потоками товарів, послуг та капіталу між державами; різниця в рівні інфляції між країнами; рівень розвитку кредитно-банківської системи та її інституцій в країні і регіонах; фінансова стійкість та міжнародний рейтинг банків; умови позикових угод та зовнішньоторговельних контрактів; конвертованість валют та інше.

Керуючись усіма вищенаведеними факторами, можна виділити міжнародні розрахунки як окрему автономну систему, що тісно пов’язана з потоками товарів та матеріальних цінностей. Основними учасниками таких розрахунків є експортери, імпортери та банки, які забезпечують операційну обробку платежів та обмін необхідними товаророзпорядчими документами. Це створює відмінні економічні зв’язки між ними, спрямовані на ефективне здійснення та контроль за міжнародними фінансовими транзакціями.

Роль банків не лише посередницька між експортерами та імпортерами, а ними також виконуються контролюючі функції, функції кредиторів та роль гаранта щодо оплати зовнішньоекономічних операцій.

Рівень впливу банків на міжнародні розрахунки залежить від ряду ключових факторів, включаючи:

Ці фактори взаємодіють і мають вагому роль у визначенні ступеня впливу банків на глобальних фінансових ринках. Здатність банків забезпечити надійне та швидке проведення міжнародних розрахунків і відповідність їхніх послуг потребам своїх клієнтів стає ключовим чинником у розвитку міжнародних фінансових стосунків.

Ефективність міжнародних розрахунків та включення країни в міжнародний поділ праці залежать від конвертованості її національної валюти.

Оскільки українська гривня ще не є вільно конвертованою валютою, більшість міжнародних розрахунків українським підприємствам, що займаються ЗЕД, доводиться здійснювати у доларах США та євро.

Валютні операції

Незалежно від форм власності та інших характеристик, суб’єкти міжнародної діяльності мають однакові права здійснювати різноманітні види зовнішньоекономічних операцій, включаючи операції з валютним обміном та розрахунками в іноземній валюті з іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включають заходи захисту Національного банку України згідно з Законом “Про валюту і валютні операції” та не мають законодавчо не заборонені.

Ключовим інструментом зовнішньоекономічної діяльності є валютні операції, що охоплюють різноманітні дії з придбання, продажу і обміну валюти на валютних аукціонах. Вони виступають важливою складовою міжнародних фінансових відносин і суттєво впливають на зовнішньоекономічну політику та стабільність економіки країни.

У глобальному розумінні валютні операції відіграють важливу роль у забезпеченні ефективного функціонування світової економіки. Вони дозволяють забезпечити ліквідність, здійснювати міжнародні платежі, зменшувати ризики валютних коливань та сприяють розвитку міжнародної торгівлі та інвестицій.

Класифікація валютних операцій.

Отже, можна констатувати появу до певної міри самостійного напряму бізнесу — «валютні операції».

Валютні операції можна класифікувати за декількома критеріями, а саме:

За характером операцій:

За обсягом та спрямованістю операцій:

За цільовим призначенням:

Валютні операції в ЗЕД є важливим інструментом для забезпечення платіжного балансу, фінансової стабільності та розвитку зовнішньоекономічних відносин країни. Вони підпорядковані валютному законодавству та контролюються відповідними валютними органами для забезпечення ефективного функціонування економічної системи.

Особливості здійснення міжнародних операцій. Міжнародні контракти.

Основна умова здійснення міжнародних торговельних операцій є укладання зовнішньоторговельного контракту, що регулює умови такого договору, права та обов’язки сторін, а також відповідальність в разі порушення.

Такий договір укладається між двома або більше контрагентами, суб’єктами ЗЕД, та закордонними колегами з метою заключення, зміни, або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічних відносинах.

При складанні вищезгаданого документу дотримуються вимог Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та інших відповідних законів України, що відповідають міжнародним договорам.
У зовнішньоторговельному контракті визначаються насамперед грошові, фінансові і платіжні умови з урахуванням прибутковості зовнішньоторговельних операцій та своєчасності надходження платежу, та визначаються умови страхування сторін від валютних ризиків.

Під час укладання контракту зовнішньоекономічної торгівлі, ціна товару може бути визначена в будь-якій вільно конвертованій валюті – валюті продавця, покупця або третьої країни. Банки активно залучаються до процесу забезпечення страхування валютних ризиків.

Банки використовують різні інструменти для забезпечення захисту від ризиків шляхом хеджування. Вони укладають форвардні і опціонні угоди, проводять обліково-дисконтні, факторингові і форфейтингові операції, що дозволяють захистити клієнта не тільки від валютних коливань, але й від можливої неплатоспроможності боржника.

Резиденти та нерезиденти, відповідно до чинного законодавства в сфері валютного обігу, мають обов’язок повідомляти відповідні установи, що задіяні в валютних операціях, про свої трансакції в Україні. Національним банком України здійснюється нагляд за валютними операціями, та проводиться збір статистичної інформації.

Регулятором встановлюються максимальні терміни для здійснення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, в цілях забезпечити стабільність фінансової системи. В разі прострочення, за кожен день непогашених за договором коштів, нараховується пеня. Її розраховують відповідно в національній або іноземній валюті, в перерахунку на національну за офіційним курсом, що встановлюється на день виникнення заборгованості НБУ.

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial