Роль санкцій у сучасному світі: між інструментом тиску та геополітичною стратегією

Санкції – ефективний інструмент впливу та обмежень для стримування агресії деяких країн

Сучасний світ зіштовхується з численними викликами, пов’язаними з агресією окремих країн, яка порушує міжнародний порядок та загрожує миру та безпеці. У таких ситуаціях міжнародні спільноти шукають ефективні засоби для стримування агресорів і забезпечення відновлення стабільності. Одним із найефективніших інструментів, використовуваних для цієї мети, є санкції.

Санкції можуть бути спрямовані:

на країни,
на сектори економіки країни, певний вид діяльності (секторальні санкції),
на окремих осіб: юридичних, фізичних, включаючи політичних лідерів, чиновників, бізнесменів, тощо (персональні, особисті, індивідуальні санкції)

Персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, (також відомі як санкції), є інструментом, що використовується країнами або міжнародними організаціями для політичного або економічного тиску на інших суб’єктів у зв’язку з певними діями чи політикою, які вони вважають неприйнятними або незаконними.

Санкції, як інструмент політичного впливу, вперше застосував Наполеон Бонапарт, коли заборонив усім французьким союзникам або країнам, які на той час залежали від Франції, торгувати з Великою Британією. Проте більш поширеними санкції стали в часи Ліги Націй. Руйнівні наслідки Першої світової війни призвели до створення міжнародної організації, метою якої було вирішення суперечок, шляхом переговорів і єдності між націями. В основі цього нового підходу лежала концепція санкцій, яка в наступні роки стала потужним інструментом стримування агресорів.

Але в цій статті розглянемо роль санкцій у сучасному світі, їхні наслідки та взаємозв’язок із геополітичними стратегіями.

В міжнародній політиці санкції застосовуються з метою впливу на держави, їхні уряди та на окремих осіб щоб досягти конкретних політичних, економічних, соціальних або дипломатичних цілей. Вони можуть мати різноманітні наслідки – від політичного тиску до економічного зміцнення, а тенденції останнього десятиліття свідчить про зростаюче використання санкцій як інструменту зовнішньої політики.

Основні цілі застосування санкцій включають:

Політичний тиск: Однією з ключових ролей санкцій є створення тиску на країни, які порушують міжнародне право чи здійснюють дії, які спричиняють занепокоєння міжнародній спільноті. Санкції можуть використовуватися для зміни політичних дій чи рішень держав. Такі санкції можуть включати заборону на ввезення/вивезення товарів, заморожування активів, обмеження фінансових операцій та відмову від відносин на рівні дипломатії. Цей тип санкцій спрямований на те, щоб змусити країну виконати конкретні вимоги міжнародної спільноти, спонукати країни чи організації до зміни їхньої поведінки або політичних курсів.
Покарання: Санкції можуть застосовуватися як покарання за неприйнятні дії або порушення прав людини. Це може бути реакцією на дії, які суперечать міжнародному праву чи загрожують стабільності та безпеці.
Захист національних інтересів: Держави можуть використовувати санкції для захисту своїх економічних, політичних або територіальних інтересів. Це може включати захист власних компаній від недоброзичливої конкуренції чи відновлення порушених договорів.
Підтримка демократії та прав людини: Санкції можуть бути застосовані з метою сприяння демократії, захисту прав людини та створення умов для покращення гуманітарної ситуації.
Вплив на геополітичний баланс: Деякі санкції можуть використовуватися для підтримки геополітичних інтересів, таких як зміцнення союзників, послаблення конкурентів або створення сприятливого геополітичного середовища.
Запобігання поширенню зброї масового знищення та фінансування тероризму: Санкції можуть бути застосовані для запобігання поширенню ядерної, хімічної та біологічної зброї шляхом обмеження доступу до технологій та ресурсів.

Санкції можуть бути різних видів:

Фінансові санкції: Заборона доступу до фінансових ресурсів, блокування банківських рахунків, заборона торгівлі цінними паперами тощо.
Економічні санкції: Обмеження торгівлі товарами та послугами, запобігання інвестиціям, заборона вивезення товарів.
Торговельні санкції: Заборона на покупку чи продаж товарів між країнами.
Дипломатичні санкції: Виведення дипломатичних представників, обмеження дипломатичних відносин.
Технологічні санкції: Заборона передавати технології, знання, патенти.
Особисті санкції: Обмеження руху та діяльності конкретних осіб, заморожування їх майна, відмова в візах.
Санкції в сфері транспорту та торгівлі: Заборона польотів, транзиту товарів через територію.
Екологічні санкції: Обмеження використання природних ресурсів, заборона видобутку тощо.
Соціокультурні санкції: Заборона культурних обмінів, спортивних подій, академічних обмінів тощо.
Заборони на ввезення або вивезення: Обмеження ввезення чи вивезення певних товарів чи послуг.

Санкції можуть застосовуватися окремо або в поєднанні для досягнення певних політичних, економічних чи соціальних цілей. Основними причинами застосування санкцій є політичні, економічні та безпекові мотиви.

Економічні наслідки санкцій можуть мати значний вплив на економіку країну, до якої застосовано такі санкції. Обмеження доступу до світових ринків, зменшення іноземних інвестицій та заборони на торгівлю можуть призвести до зниження валютного курсу, інфляції та загальної економічної нестабільності. Це може створити серйозні внутрішні проблеми для керівництва країни та вплинути на громадян.

Однак ефективність санкцій як інструменту підтримки миру та стримування агресії є предметом постійних дискусій. Деякі санкції можуть призвести до негайних змін у поведінці країни, тоді як інші можуть виявитися малоефективними через ряд обставин. Хоча санкції можуть створити значні економічні труднощі для цільових країн, їхній успіх у досягненні бажаних результатів не гарантований. По-перше, санкції можуть призвести до небажаних геополітичних наслідків. У деяких випадках вони можуть підштовхнути цільові країни до пошуку альянсів або партнерства з іншими країнами, які можуть бути ворожими до держав, які ввели санкції. Це може підірвати дипломатичні зусилля та посилити напруженість на міжнародній арені.

Санкції також часто піддаються критиці з гуманітарних міркувань, оскільки вони можуть завдати побічної шкоди звичайним громадянам країни, на яку накладені санкції. Їхній вплив та ефективність завжди вимагають уважного балансу між досягненням мети та мінімізацією негативних наслідків для невинних сторін.

Досягти ефективного використання санкцій для стримування агресії та забезпечення миру та безпеки в світі можна лише через спільні зусилля міжнародної спільноти.

Держави та міжнародні організації, такі як, наприклад, Організація Об’єднаних Націй (ООН) та Європейський Союз (ЄС), можуть ухвалювати рішення про введення санкційних списків.

Санкційні списки – це переліки фізичних осіб, організацій, підприємств чи країн, що підлягають визначеним обмеженням або заборонам. Зокрема, найвпливовішими є такі санкційні списки:

Список OFAC (США): Список, створений Управлінням з контролю за активами іноземних осіб (OFAC) США.
Список ЄС: Європейський Союз також має свій список осіб та організацій, на які накладені обмеження, що включають заморожування активів та інші обмеження. Цей список є обов’язковим для виконання усіма країнами, які є членами ЄС.
Список ООН: Список Організації Об’єднаних Націй є обов’язковими для її країн-учасниць.
Список Великої Британії: Велика Британія видає санкції через своє Міністерство закордонних справ і Спільного аналітичного центру з контролю за санкціями.
Список Австралії: Австралія також має свої санкційні списки, які використовуються для введення обмежень щодо зовнішньоекономічної діяльності.
Список Канади.

Критично важливим при реалізації санкцій є недопущення їх обходу. Країни, які підпадають під санкції, часто знаходять способи обійти обмеження. Це підриває запланований вплив санкцій і знижує їх ефективність. Для цього важливо обмежити обхід санкцій і посилити їх виконання. Так, наприклад, саме з цією метою Європейська Комісія в кінці 2022 року запропонувала проект директиви щодо визначення кримінальних злочинів і покарань за порушення обмежувальних заходів Союзу.

Для реалізації санкцій кожна країна на національному рівні впроваджує відповідні санкційні механізми.

Україна почала застосовувати санкції лише в 2014 році після анексії Росією Криму, а також запровадила свій перший закон про санкції (№1644-VII від 14 серпня 2014 року).

Згідно зі статтею 5 Закону про санкції прийняття рішень щодо застосування, скасування або внесення змін до санкцій щодо окремих осіб (персональні санкції) належить до повноважень РНБО України. Вичерпний перелік таких осіб, а також види передбачених цим законом санкцій, що до них застосовуватимуться, визначаються рішенням РНБО України, що вводиться в дію указом Президента України. Таке рішення РНБО України набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов’язковим до виконання.
Варто зазначити, що крім національного санкційного списку РНБО в Україні ще діє перелік осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, так званий перелік терористів.

Після російського вторгнення українська влада почала уважно стежити та синхронізувати українські санкції з тими, що запроваджені за кордоном.

В умовах повномасштабної збройної агресії проти України та посилення глобального санкційного режиму проти держави-агресора і країн, що надають підтримку державі-агресору, зросла актуальніть заходів, спрямованих на підвищення ефективності управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Саме тому, наприклад, Національний банк України рекомендував банкам враховувати факти включення їхніх клієнтів до санкційних списків іноземних держав та міждержавних об’єднань.

Одним з інструментів для виявлення осіб, як з національних, так і з міжнародних санкційних списків є автоматизований пошуковий комплекс Сервіс Check√Lists FinAP

Підсумовуючи, санкції є важливим інструментом у сучасній глобальній політиці для стримування агресорів та відновлення стабільності, який використовується для реагування на міжнародні кризи, впливу на країни та забезпечення додержання міжнародних норм. Їхня роль може бути різною – від тиску на країни до втілення геополітичних стратегій. Важливо розуміти, що санкції можуть мати не лише політичні наслідки, але й серйозний економічний вплив, і їхню ефективність часто визначають складні геополітичні фактори та контекст.

Хоча санкції й мають потенціал для ефективності, їхній успіх залежить від різних факторів, включаючи міжнародну співпрацю та цілеспрямоване впровадження. Оскільки світова спільнота продовжує боротися з проблемами та етичними дилемами, пов’язаними з економічними санкціями, необхідні постійні зусилля для вдосконалення їх застосування та дослідження альтернативних засобів вирішення конфліктів.

Читайте також: