Заступниця Міністра юстиції України Ірина Мудра в інтерв'ю розповіла про міжнародний напрям роботи Мін'юсту.
– Вас призначено заступницею Міністра юстиції. Чим плануєте займатися?
– Мені доручено очолити міжнародний напрям Мін’юсту. Загалом, моя майбутня діяльність спрямована на забезпечення міжнародно-правового співробітництва, організації та ефективної співпраці з міжнародними організаціями, з судовими та арбітражними органами, створення дієвих механізмів відшкодування репарацій від країни-агресора.
– Міжнародне співробітництво – досить широке поняття. На яких саме напрямах діяльності Ви плануєте зосередитись?
– Перш за все, сюди включається міжнародно-правове співробітництво. Зокрема:
- забезпечення дотримання і виконання взятих за міжнародними договорами зобов’язань у сфері правових відносин та правової допомоги у цивільних і кримінальних справах, у галузі міжнародного приватного права;
- здійснення правової експертизи проєктів міжнародних договорів, стороною яких є Україна, та нормативно-правових актів, пов’язаних з міжнародними договорами;
- оцінка законодавства в частині відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу.
Великим напрямом буде організація забезпечення представництва інтересів України як Держави до державних органів та відомств під час врегулювання спорів і розгляду справ за участю Держави та державних органів в іноземних судах і арбітражах.
Окремим, новим як для нашої країни загалом, так і для Мін’юсту зокрема, буде напрям реалізації санкційної політики, діяльність якого буде спрямована на ефективне впровадження санкцій, застосованих до фізичних та юридичних осіб, які своїми діями створили загрозу національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, або значною мірою сприяли, в тому числі шляхом фінансування, вчиненню таких дій іншими особами, та вилучення активів таких осіб у дохід держави з метою відшкодування збитків, завданих агресором.
Як відомо, Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про визначення Мін’юсту головним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.
– Розкажіть детальніше про новий напрям – реалізація санаційної політики. У чому полягатиме відповідна діяльність?
– Повномасштабне вторгнення рф призвело до масштабного руйнування цивільної інфраструктури, величезних матеріальних збитків та смертей тисяч громадян України. Збитки обчислюються сотнями мільярдів доларів. І буде справедливо, якщо ворог заплатить за всю спричинену ним шкоду.
Новостворений напрям буде охоплювати питання виявлення та розшуку активів фізичних і юридичних осіб, до яких застосовано санкції, супроводження судових процесів зі стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб. Особлива увага приділятиметься співпраці з міжнародними та іноземними організаціями, в тому числі в рамках впровадження та реалізації міжнародно-правових механізмів відшкодування шкоди, завданої Україні внаслідок збройної агресії рф.
Санкції, які від початку збройної агресії були застосовані багатьма країнами, мають на меті не лише зупинити ворога і припинити загибель людей. За рахунок арештованих і конфіскованих активів і Україна, і постраждалі зможуть відшкодувати завдані збитки.
– Зараз є кілька різних судових інституцій, у яких вже розглядається справа України. Чи є вони наразі дієвими?
– Діючі міжнародні і національні правові інструменти є на сьогодні або неефективними, або непрацюючими. Ані через призму національних судів, ані через Європейський суд з прав людини, ані через Міжнародний суд ООН та інші юридичні форми отримати повне відшкодування шкоди, заподіяної у зв’язку зі збройною агресією рф, не вбачається можливим. Цьому на заваді стоїть багато факторів:
- Будь-який позов до національного суду неодмінно стикнеться з перешкодами у вигляді суверенного імунітету та юрисдикційних обмежень.
- Міжнародні суди та трибунали мають свої обмеження компетенції, предмету або не передбачає ефективного механізму виконання своїх рішень.
- Інструменти ООН за визначенням обмежені через право вето, яким росія володіє у Раді безпеки.
Тому, у відповідності до указу Президента, створено робочу групу, якою активно здійснюється розробка нового механізму відшкодування збитків, завданих незаконним збройним вторгненням рф в Україну.
Такий механізм передбачатиме створення для України міжнародної комісії з розгляду претензій, яка б мала юрисдикцію розглядати претензії фізичних, юридичних осіб та Держави щодо збитків, завданих вторгненням росії в Україну. Механізм також створюватиме компенсаційний фонд, який в тому числі буде фінансуватися за рахунок активів росії і пов’язаних осіб, арештованих або наданих для арешту в державах-учасницях, з якого будуть задоволені рішення комісії на користь України чи постраждалих осіб.
Механізм також передбачатиме засоби забезпечення виконання рішення комісії національними судами держав-учасниць, які доєднаються до багатостороннього договору по створенню такого механізму. В тому числі, адресуватимуть питання обмеження суверенного імунітету росії та її активів через її грубі порушення міжнародного права.
– Що таке суверенний імунітет?
– Суверенний імунітет або імунітет держави – це принцип міжнародного права, відповідно до якого суверенна держава не підпорядковується органам влади інших держав. Іншими словами, судові та інші органи державної влади не мають повноважень розглядати спори за участю іноземної держави та вчиняти будь-які дії щодо її майна за відсутності її згоди на це. Цей принцип у свою чергу відображений в національному законодавстві країн, в тому числі – і України.
Україна, звісно, своє законодавство може змінити, у тому числі обмеживши імунітет рф, наприклад, через визнання її державою-агресором чи спонсором тероризму чи з інших міркувань. Проте, потрібно розуміти, що зміна національного законодавства в Україні не відкриє дорогу до виконання рішень, наприклад, українських судів в закордонних судових інституціях, оскільки питання суверенного імунітету – це питання національного законодавства кожної країни. Зняття імунітету рф в Україні не вирішить цю проблему в інших країнах, де є її майно, яке продовжуватиме бути захищене імунітетом. Тому, це питання в першу чергу повинно вирішуватися на міжнародному рівні.
Отже, наш механізм, власне, і дасть змогу закласти в багатосторонньому міжнародному договорі можливість обмеження суверенного імунітету таким чином, щоб уможливити конфіскацію активів, які були заблоковані в різних країнах, та направити ці активи для відшкодування шкоди, завданої Україні.
– Зараз росія блокує всі подібні ініціативи. За рахунок чого новий механізм може стати дієвим?
– Ключова концепція спеціального механізму відшкодування збитків – це створення всеохоплюючої системи координат для забезпечення реального відшкодування збитків, завданих агресією рф. Впровадження такого механізму відбуватиметься через укладання окремого міжнародного договору між Україною та зацікавленими країнами-союзниками, який буде підкріплений іншими міжнародними актами. Одним із чинників запоруки успіху реалізації спеціального механізму має стати те, що відшкодування зможе отримати не лише Україна, як Держава, чи її громадяни, а й інші особи, постраждалі внаслідок агресивних дій рф. Концепцією механізму передбачається, що іноземні компанії, які постраждали від агресії росії, іноземні приватні особи також матимуть змогу подавати заяви до комісії, що й буде стимулом для участі інших держав у цьому процесі. Концепцією механізму також розглядається можливість участі росії в такому міжнародному договорі в обмін на співпрацю та надання коштів для фінансування фонду відшкодування. Але в разі її відмови, механізм залишиться повноцінно дієвим.
Читайте також:
- Затверджено орган виконавчої влади який буде стягувати активи підсанкційних осіб
- Верховна Рада України схвалила конфіскацію майна фізичних та юридичних осіб росії та білорусі
- Президент підписав закон щодо санкцій, пов’язаних з активами окремих осіб
- Які особи будуть підпадати під дію статті Кримінального кодексу як колаборанти
- Коли очікувати судові рішення про заборону діяльності проросійських партій
- Україна має чотири можливі напрями конфіскації активів росії та пов’язаних із нею компаній
