Як працюють фінансові регулятори у світі та чому міжнародна співпраця між ними важлива для захисту інвесторів? Розбираємося разом із НКЦПФР України.
Арбітри фінансових ринків: як працюють світові регулятори та до чого тут Комісія
Уявіть футбольний матч без арбітра. Команди самі вирішують, чи був офсайд, чи можна грати рукою і коли завершити гру. Приблизно так само виглядав би фінансовий ринок без незалежного регулятора. Тому такі органи з’явилися практично скрізь, де є біржі, IPO та приватні інвестори. Вони ліцензують учасників ринку, стежать, щоб компанії чесно розкривали інформацію, шукають маніпуляції й інсайдерську торгівлю, попереджають про шахрайські платформи і пояснюють людям, як не втратити гроші.
У США за фондовим ринком наглядає SEC, у Британії — FCA, у Німеччині — BaFin. В Україні цю саму роль виконує Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Назви й підходи різні, мета одна — зробити ринок чесним і зрозумілим для інвестора. Далі розглянемо кілька країн, які демонструють різні моделі фінансового нагляду: від окремого регулятора ринків капіталу до мегарегулятора, який одночасно контролює кілька секторів економіки.
США — SEC
Найвідоміший регулятор у світі — американська Securities and Exchange Commission. Її створили 1934 року, одразу після краху фондового ринку 1929-го і Великої депресії: тоді стало очевидно, що біржі не можуть регулювати самі себе. Сьогодні SEC наглядає за Нью-Йоркською фондовою біржею та Nasdaq, реєструє публічні розміщення акцій і розслідує інсайдерську торгівлю та маніпуляції цінами. А на порталі Investor.gov будь-хто може прочитати просте пояснення, як перевірити брокера і розпізнати фінансову піраміду.
Велика Британія – FCA
Британський регулятор з’явився 2013 року в результаті реформи системи фінансового нагляду після світової фінансової кризи. Financial Conduct Authority наглядає не лише за самим ринком, а й за тим, як фінансові компанії поводяться з клієнтами: перевіряє рекламу інвестиційних продуктів, веде відкритий реєстр ліцензованих компаній і регулярно публікує список шахрайських платформ, яких варто уникати.
Франція — AMF
Французька AMF з’явилася 2003 року через об’єднання об’єднання кількох органів нагляду за фінансовим ринком. AMF робить ставку на профілактику: має окрему службу (фінансовий омбудсман) для звернень приватних інвесторів, веде чорний список нелегальних платформ і намагається пояснювати складні фінансові теми простою мовою — ще до того, як людина встигне зіткнутися з проблемою.
Німеччина — BaFin
У Німеччині окремого регулятора саме для фондового ринку немає — є BaFin, який відповідає одразу за банки, страхові компанії й ринок цінних паперів. Його створили 2002 року, об’єднавши три федеральні служби нагляду в одну структуру. Це приклад мегарегулятора, коли замість кількох установ, кожна з яких пильнує свій сектор, є одна, яка бачить фінансову систему цілісно і наглядає за нею.
Польща — KNF
Польський KNF — теж мегарегулятор. Він з’явився 2006 року і, крім ринку капіталу, наглядає за банками, страховими компаніями та пенсійними фондами. Для України польський досвід особливо цікавий: країна проходила схожий шлях розвитку фінансового ринку і за останні два десятиліття послідовно наближала регулювання до стандартів ЄС.
Іспанія — CNMV
Іспанська CNMV працює з 1988 року і, на відміну від Німеччини чи Польщі, відповідає саме за ринок цінних паперів — реєструє випуски акцій, контролює інвестиційні компанії та стежить, щоб ціни на ринку формувалися чесно, без маніпуляцій.
Австралія — ASIC
Австралійська ASIC у сучасному вигляді працює з 1998 року й відома передусім боротьбою із шахрайством: лише за один рік вона зняла з інтернету майже сім тисяч фейкових інвестиційних сайтів. На її освітній платформі Moneysmart можна знайти прості пояснення про інвестиції, кредити й пенсійні накопичення. Шахраї навіть створюють її підробки, щоб завоювати довіру потенційних жертв.
Японія — FSA
Японська FSA працює з 2000 року і, як і німецький BaFin, наглядає одразу за банками, страховими компаніями й фондовим ринком. Особливу увагу вона приділяє прозорості корпоративного управління — тому, наскільки чесно компанії звітують перед власними акціонерами.
Сінгапур — MAS
А в Сінгапурі окремого регулятора фондового ринку взагалі немає — цю функцію разом з усіма іншими виконує центральний банк, Monetary Authority of Singapore. MAS існує з 1971 року і поєднує в одній структурі монетарну політику, банківський нагляд і регулювання ринку капіталу. Це, мабуть, найбільш незвична модель серед розвинених країн.
Дев’ять країн — дев’ять різних моделей.
Хтось виділив окремий орган лише для ринку цінних паперів, хтось об’єднав нагляд за банками, страховими компаніями й фондовим ринком в одну структуру, а Сінгапур і взагалі довірив цю роботу центральному банку. Але попри різницю в підходах, базові функції в усіх на диво схожі.
А до чого тут Україна
Усі ці регулятори, включно з НКЦПФР, об’єднані Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (IOSCO). Це найбільший у світі форум фондових регуляторів зі штаб-квартирою в Мадриді: понад 130 юрисдикцій, які разом наглядають за близько 95% світового ринку цінних паперів.
Україна є пересічним членом IOSCO ще з 1996 року — відколи існує сама Комісія. Але членство в організації й повноцінна робота за її стандартами — не одне й те саме. 14 липня 2026 року в Мадриді, у штаб-квартирі IOSCO, НКЦПФР підписала Багатосторонній меморандум (IOSCO MMoU) — головний інструмент, який дозволяє регуляторам напряму обмінюватися інформацією одне з одним і спільно розслідувати порушення. Щоб дійти до цього підпису, Україні довелося змінити законодавство й розширити повноваження самої Комісії.
І це не формальність. Уже в серпні Комісія скористалася новим інструментом на практиці — вперше розпочала міжнародні розслідування за запитами іноземних регуляторів. Деталі справ не розкривають: за умовами меморандуму, інформація, отримана через IOSCO MMoU, конфіденційна і використовується лише для конкретного розслідування.
Голова Комісії Олексій Семенюк назвав це першим практичним кейсом після приєднання України до IOSCO MMoU. І це свідчить про те, що український регулятор тепер працює за тими самими правилами, що й SEC, FCA чи BaFin.
Незалежно від того, чи має країна окрему комісію з цінних паперів, чи мегарегулятора на кшталт BaFin, чи довірила цю роль центральному банку, як Сінгапур, в основі лежать одні й ті самі принципи: чесні правила гри, прозора інформація і захист інвестора. Саме за цими принципами працює і НКЦПФР і дедалі глибше інтегрується у світову систему, яка їх підтримує.роботу за напрямами, які сьогодні є частиною трансформації українського ринку капіталу.
Читайте також:
- НКЦПФР: Як спростити бізнесу доступ до капіталу
- Україна наближає правила ринків капіталу до стандартів ЄС
- НКЦПФР та AMF посилюють регуляторну співпрацю за трьома напрямами
- Національний банк розширює перелік бенчмарк-ОВДП, які банки можуть включати в покриття обов’язкових резервів
- Для українських інвесторів розширили перелік доступних іноземних ETF
