НКЦПФР доступно про фінансові інструменти – опціон

Про опціон як право, не зобов'язання, та базовий інструмент хеджування ризиків

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку продовжує знайомити пересічних українців зі специфікою фінансових інструментів та механізмів їх використання. Темою сьогоднішньої публікації є опціон – інший базовий дериватив, що давно використовується у світовій фінансовій практиці з метою хеджування ризиків.

Економічна суть

Опціон – деривативний інструмент, за яким продавець надає покупцю право (не зобов’язання) купити у нього або продати йому базовий актив за визначеною ціною у майбутньому.

Ключова відмінність опціону від інших деривативних інструментів полягає у тому, що покупець опціону не зобов’язаний виконувати умови контракту, він лише має таку можливість (опцію). В обмін за цю можливість може бути передбачена сплата покупцем опціону визначеної суми грошей, яку називають ціною опціону (option price), або премією опціону (option premium).

Премія за опціоном є своєрідною платою за отримане право, оскільки сам контракт не зобов’язує покупця ні до чого, утім дає можливість скористатися кращими умовами у разі настання несприятливих подій. Продавець захисту за опціоном отримує премію, а натомість бере зобов’язання виконати умови опціону, якщо цього бажає покупець захисту за опціоном.

В опціоні визначається:

• базовий актив,
• кількість такого активу,
• ціна виконання (strike price),
• дата закінчення дії права пред’явити вимогу іншій стороні (експірації).

Якщо власник опціону використав таке право для купівлі або продажу базового активу, то говорять, що опціон виконаний (exercised). Якщо термін дії опціону закінчився, а його виконання не сталося, то говорять, що опціон сплив (terminated).

Загальна правова основа для випуску / укладення, обігу / заміни сторони у контракті та погашення / виконання даного деривативного інструменту міститься у Законі України “Про ринки капіталу та організовані товарні ринки” (далі – Закон 3480).

Класифікація опціонів

За видом права пред’явлення вимоги іншій стороні існують опціони “кол” та “пут”:

• якщо покупець (захисту за опціоном) має право купити (пред’явити вимогу іншій стороні продати) у майбутньому базовий актив, такий опціон називається опціон “кол” (від англ. “call option” – можливість отримати),
• якщо покупець (захисту за опціоном) має право продати (пред’явити вимогу іншій стороні купити) у майбутньому базовий актив, такий опціон називається опціон “пут” (від англ. “put option” – можливість віддати).

Також існує дві моделі визначення терміну експірації:

• американська (коли зазначається період можливого пред’явлення вимоги іншій стороні);
• європейська (коли зазначається певний момент пред’явлення вимоги іншій стороні).

Цей деривативний інструмент може існувати у формі деривативного контракту та деривативного цінного паперу:

• деривативний контракт (опціон) – це договір, умови якого передбачають обов’язок однієї сторони такого договору щодо базового активу та/або умови якого встановлюються залежно від значення базового показника, а також можуть передбачати обов’язок проведення грошових розрахунків;
• деривативний цінний папір (опціонний сертифікат) – цінний папір, що посвідчує право його власника на придбання у його емітента (опціонний сертифікат на придбання) або на продаж його емітенту (опціонний сертифікат на продаж) базового активу за ціною, у строк та на інших умовах, визначених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) опціонних сертифікатів.

Перевагою опціонних сертифікатів є те, що покупцем може бути не одна особа (на відміну від опціону), сертифікати можуть перепродаватися через договори купівлі-продажу цінних паперів (що є зрозумілим та звичним для учасників ринків капіталу), а також їх випуск відбувається за участю Комісії, що робить цю форму деривативного інструменту більш безпечною, аніж деривативний контракт, який може укладатися поза організованим ринком.

Зворотній бік використання опціонів в Україні та світі

В останні довоєнні роки українці активно купували бінарні опціони – опціони, які вимагають від покупця захисту (інвестора) лише передбачення напрямку руху ціни базового активу. Якщо передбачення інвестора справдилися, він отримує фіксовану виплату, якщо ні – то втрачає усі інвестовані кошти. По суті, бінарний опціон – це ставка на зміну ціни активу, такий собі тоталізатор.

Проблема у тому, що сервіси, які надають такі послуги, є структурами з ознаками фінансової піраміди: кошти інвестора не направляються на ринок капіталів, а залишаються в компанії-надавача послуг, а виплати виграшу одного користувача компенсуються програшом іншого. Описані організації можуть реєструватися в офшорних юрисдикціях, щоб місцева влада не могла арештувати їхні активи.

Так як покупка бінарних опціонів є простим записом в програмному забезпечені, гроші залишаються на рахунках компанії, що робить можливим використання шахрайських махінацій, таких як: блокування зняття коштів, маніпуляції програмним забезпеченням задля генерації збиткових угод, крадіжка персональних даних тощо.

З метою залучення коштів, такі компанії часто використовують агресивну рекламну кампанію, обіцяють швидке збагачення, нав’язують послуги під тиском, маніпулюють інформацією тощо.

Комісія, у межах своїх повноважень, блокує діяльність таких псевдофондових структур, вносить їх у чорні списки (наприклад, список сумнівних інвестиційних проектів) та закликає громадян не інвестувати кошти у шахрайські схеми.

Підсумуємо…Застосування опціонів надає учасникам ринку широкі можливості щодо зниження ризику або збільшення доходу від своєї діяльності.

Опціон є простим, зрозумілим інструментом, що давно довів свою ефективність на розвинених ринках, а опціонні стратегії хеджування та спекуляції широко використовуються інституційними інвесторами, які фінансуватимуть відбудову України після перемоги.

Ми маємо гарну можливість забезпечити сталий розвиток ринків капіталу, у тому числі завдяки використанню деривативних інструментів в процесі структурування складних фінансових моделей, конфігурації яких обмежуються (окрім необхідності приведення законодавства у відповідність) лише теоретичними знаннями та практичним досвідом професійних учасників ринку.

Нагадаємо, що в попередній публікації розглянули форвард – фундаментальний дериватив, з якого почався розвиток похідних фінансових інструментів.

Читайте також:

• НКЦПФР планує припинити ведення Державного реєстру фінансових установ
• НКЦПФР доступно про фінансові інструменти – форвард
• Онлайн-купівля ОВДП стала доступною іноземним громадянам
• Про побудову фондового ринку в Україні і цінні папери, – Голова Нацкомісії з цінних паперів