НБУ: Де брати інформацію для вивчення клієнтів?
Бенефіціарні власники інколи прагнуть сховатися за ланцюжком із номінальних фірм і директорів. Це – ризики корупції, відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму.
Після уведення в дію нового закону про фінансовий моніторинг розкривати своїх бенефіціарів мають усі юридичні особи. Розкривати реальних власників мають також трасти, правові утворення, подібні до трастів, фізичні особи та ФОПи, якщо є підозри, що вони діють не від власного імені.
Представники Департаменту фінансового моніторингу на вебінарі для небанківських установ розповіли про особливості встановлення кінцевих бенефіціарів. Повідомляє Нацбанк на своїй сторінці у facebook.
Де брати інформацію для вивчення клієнтів?
- Небанківські установи повинні використовувати декілька джерел. Для виявлення реального власника можна використовувати офіційні джерела, в тому числі Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань( далі – ЄДР), а також інші ресурси.
- Якщо встановили розбіжності між даними про кінцевого бенефіціара у ЄДР та під час перевірки клієнта, потрібно якнайшвидше повідомити про це Держфінмоніторинг.
- Володіння може бути як прямим, так і непрямим – через пов’язаних осіб, контроль та користування всіма активами компанії, вплив на формування складу та результати голосування органів управління та затвердження рішень.
Як виявити, що власник є номінальним?
Декілька головних ознак:
- власник компанії є також власником або керівником багатьох інших компаній, які зареєстровані в офшорних зонах;
- отримані від клієнта відомості про власника компанії не відповідають інформації з публічних джерел;
- особа публічно не виявляє себе як власник компанії, проте впливає на її діяльність та отримує прибутки.
Небанківським установам також було представлено порядок дистанційної ідентифікації та верифікації клієнта, порядок ідентифікації клієнта із залученням агента та використання інформації щодо належної перевірки клієнта, отриманої від третьої сторони, особливості ділових відносин з політично значущими особами.
