Обмеження доступу до криптоактивів може мати різну правову природу — від внутрішньої перевірки криптовалютної біржі до арешту за рішенням суду або дій у межах виконавчого провадження. Водночас, від того, хто і на якій підставі заблокував активи, залежить порядок їх повернення та спосіб захисту прав власника, пояснюють у НААУ. Про це пише «Судово-юридична газета»
Чому біржа може заблокувати криптоактиви
Повідомлення від біржі про «перевірку акаунта» або «AML/KYC-перевірку» саме по собі не пояснює, яке саме обмеження застосовано.
KYC (Know Your Customer) — це процедура встановлення особи клієнта, перевірки документів, адреси проживання, а для компаній — структури власності та кінцевих бенефіціарів.
AML (Anti-Money Laundering) охоплює аналіз операцій, походження активів, ризиків легалізації коштів, санкційних факторів та зв’язків із ризиковими адресами.
Термін «AML/KYC-блокування» не є окремою юридичною процедурою. На практиці він може означати:
- тимчасове блокування виведення коштів;
- зупинення окремої транзакції;
- повторну перевірку особи;
- запит документів щодо походження коштів (Source of Funds) або походження статків (Source of Wealth);
- обмеження торгових операцій;
- припинення обслуговування;
- замороження активів через санкційні вимоги;
- виконання запиту чи рішення компетентного органу.
Тому перед оскарженням блокування необхідно встановити, який саме механізм застосувала біржа.
Біржа, суд чи правоохоронці: хто саме заблокував активи
Першим кроком має бути визначення сторони, яка контролює відносини з користувачем.
Великі криптовалютні платформи можуть працювати через різні юридичні особи залежно від країни реєстрації клієнта. Тому необхідно перевірити:
- яка компанія фактично обслуговує акаунт;
- які правила користування прийняв клієнт;
- яке право застосовується до договору;
- у якій юрисдикції зареєстрована або ліцензована платформа;
- який порядок подання скарг передбачений правилами біржі.
А також перевірили, чи передбачають правила право платформи обмежувати операції або припиняти обслуговування в односторонньому порядку.
Це дозволяє відрізнити внутрішнє обмеження біржі від блокування, яке виникло через рішення державного органу.
На централізованій біржі активи контролює сама платформа
Централізована криптобіржа є кастодіальним сервісом — приватні ключі до активів користувача зберігає сама платформа.
Тому для блокування виведення коштів біржі не потрібно змінювати записи у блокчейні. Вона може просто змінити статус акаунта у своїй внутрішній системі.
У результаті користувач бачить активи на балансі, але не може:
- вивести криптовалюту;
- здійснювати окремі операції;
- користуватися частиною функцій акаунта.
При цьому баланс у кабінеті користувача і конкретна сума на окремій блокчейн-адресі — технічно різні поняття.
Чому біржа може вважати транзакцію ризиковою
Криптовалютні платформи використовують системи аналізу блокчейн-транзакцій.
Такі системи можуть виявити, що активи раніше проходили через адреси, пов’язані, наприклад, із:
- міксерами;
- шахрайськими сервісами;
- азартними платформами;
- іншими ризиковими категоріями.
Однак сама по собі позначка ризикової адреси не доводить незаконне походження конкретних коштів і не означає вину власника активів.
Наприклад, користувач міг отримати криптовалюту від іншої особи, а попередні власники цих коштів могли користуватися ризиковими сервісами без відома нового власника.
Арешт криптоактивів — це інша процедура
Обмеження з боку біржі та арешт майна мають різну правову природу.
За законодавством України арешт майна — це тимчасове позбавлення права відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном на підставі рішення суду.
Стаття 170 Кримінального процесуального кодексу України передбачає можливість арешту, зокрема, віртуальних активів.
Також арешт може застосовуватися у цивільних, господарських спорах або в межах виконавчого провадження.
Водночас сам факт арешту не означає переходу права власності на криптоактиви до держави чи іншої особи. Він лише тимчасово обмежує можливість користування ними.
Для конфіскації або передачі активів потрібні окрема правова підстава та процедура.
Юридичне обмеження і технічний контроль — не одне й те саме
У криптовалютній сфері важливо розрізняти юридичну заборону та технічну можливість здійснення операції.
На централізованій біржі платформа може технічно заблокувати операції, оскільки контролює приватні ключі.
Натомість у некастодіальному гаманці приватний ключ належить користувачу. Судове рішення може забороняти розпорядження активом, але не передає державі контроль над самим гаманцем.
Окремі токени мають власні механізми блокування. Наприклад, емітент USDT може обмежувати операції з певними адресами у відповідних мережах. Водночас у Bitcoin подібного централізованого механізму немає.
Тому поняття «замороження криптовалюти» може означати різні технічні ситуації.
Що робити, якщо криптоактиви заблокували
Перед зверненням до біржі або оскарженням обмеження потрібно встановити:
- хто контролює актив — біржа, власник приватного ключа чи емітент токена;
- хто застосував обмеження — платформа, суд, правоохоронний орган чи виконавець;
- яка підстава блокування;
- що саме обмежено — акаунт, конкретний актив, виведення коштів чи торгівлю;
- який порядок зняття обмеження.
Якщо блокування здійснила біржа, варто зібрати:
- повідомлення про блокування;
- історію листування із платформою;
- правила користування біржею;
- дані про введення та виведення активів;
- ідентифікатори транзакцій;
- документи щодо походження коштів;
- договори та інші підтвердження придбання криптоактивів.
Якщо біржа посилається на судове рішення або запит правоохоронного органу, необхідно встановити:
- номер провадження;
- орган, який ініціював обмеження;
- реквізити судового рішення;
- які саме активи охоплює арешт;
- порядок його оскарження.
Судова практика
У справі №187/737/24 Верховний Суд розглядав спір щодо обмежень після P2P-операції з криптовалютою та звернув увагу на необхідність встановлення конкретної підстави обмеження прав користувача.
У справі №757/10299/25-к суд залишив чинним арешт криптоактивів на біржі.
Водночас у справі №757/5200/25-к арешт було скасовано, оскільки сторона обвинувачення не довела зв’язку активів із предметом кримінального провадження.
Читайте також:
