Мін’юст розповів, коли не потрібна згода інших співвласників на відчуження своєї частки.
Питання розпорядження спільним майном часто стає джерелом конфліктів між співвласниками. Адже нерідко у когось із співвласників виникає необхідність в отриманні коштів за свою частку. Відповідно, виникає і питання, чи може один із власників відчужити свою частку без згоди інших? З матеріалів «Судово-юридичної газети».
Закон допускає самостійне розпорядження часткою, однак одночасно встановлює механізм переважного права купівлі для інших співвласників. Так, українське законодавство розрізняє два основні види такої власності: спільна часткова (із визначенням часток кожного) та спільна сумісна (без визначення часток). Важливо зазначити, що кожен співвласник володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому.
Якщо у спільній сумісній власності розпорядження майном здійснюється за згодою всіх співвласників, то у спільній частковій власності переважає інший принцип — принцип самостійного розпорядження своєю часткою. Однак ця свобода розпорядження не є абсолютною і обмежена інтересами інших учасників спільної власності через інститут переважного права.
Чи потрібна згода співвласників на продаж частки – роз’яснення Мін’юсту
Згідно зі статтею 361 Цивільного кодексу України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності — продати, подарувати або заповісти її без згоди інших власників.
Водночас закон вимагає дотримання процедури переважного права купівлі: перед продажем сторонній особі власник зобов’язаний письмово запропонувати частку іншим співвласникам за тією ж ціною та на тих самих умовах. Відповідно до положень ЦКУ, співвласники мають один місяць для купівлі частки у випадку нерухомого майна та десять днів — для рухомого.
Надійним способом повідомлення вважається передача заяви через нотаріуса, який підтверджує факт інформування, а якщо придбати частку бажають кілька співвласників, продавець має право самостійно обрати покупця.
Якщо ж інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права протягом визначеного строку, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Судова практика: внесення частки до статутного капіталу
Важливим для практики є висновок Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 520/2224/19-ц. У цьому кейсі двоє співвласників внесли свої частки у нежитловій будівлі до статутного капіталу новоствореного ТОВ в обмін на корпоративні права. Третій співвласник намагався через суд перевести на себе права покупця, стверджуючи, що це був договір міни, на який поширюється переважне право купівлі.
Верховний Суд виснував, що переважне право співвласників діє виключно у разі продажу частки. Переважне право не існує у випадках відчуження частки іншим шляхом, таким як укладення договорів міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або внесення вкладу до статутного капіталу.
Внесення майна до статутного капіталу є специфічним правочином, унаслідок якого майно стає власністю товариства, а колишній власник набуває корпоративних прав (ст. 115, 167 ГК України, ст. 12–13 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Саме тому норми про переважне право купівлі відповідно до статі 362 ЦК, тут не застосовуються.
Це не класичний продаж і не міна у чистому вигляді, оскільки правовий зв’язок між учасником і товариством не припиняється, тобто учасник зберігає право на частку активів при ліквідації.
Положення ст. 362 ЦК України мають спеціальний характер і застосовуються виключно до купівлі-продажу.
Ця постанова закріпила важливу практику: співвласники не можуть блокувати внесення частки до статутного капіталу ТОВ шляхом посилання на переважне право купівлі. Для захисту своїх інтересів співвласники можуть використовувати інші способи, наприклад, визнання правочину недійсним за наявності підстав, оскарження реєстраційних дій, або позов про поділ майна, але не механізм переведення прав за ст. 362 ЦК України.
Тобто, правовий режим спільної часткової власності в Україні передбачає пріоритет права власника на розпорядження своєю часткою над інтересами інших співвласників, за винятком випадків продажу. У такій ситуації продавець зобов’язаний дотриматися процедури переважного права купівлі — повідомити співвласників про намір продажу та його умови, зокрема шляхом нотаріального повідомлення.
Водночас переважне право не дає співвласникам можливості заборонити відчуження частки, а лише дозволяє придбати її на тих самих умовах, що й сторонній покупець. При цьому інші способи відчуження — дарування, внесення частки до статутного капіталу чи договір міни — не підпадають під механізм переважного права.
Читайте також:
