Останніми днями в публічному просторі поширюється інформація про нібито нові вимоги Національного банку щодо обов’язкового зазначення на квитанціях за оплату житлово-комунальних послуг персональних даних платника, зокрема податкового номера та повного номера платіжної картки.
Такі твердження не відповідають змісту чинних нормативно-правових актів Національного банку та викривляють установлені ними вимоги. Поширена інформація ґрунтується на некоректному тлумаченні окремих норм, а окремі твердження прямо суперечать їх змісту. Це може сформувати у громадян хибне уявлення про вимоги Національного банку та рівень захисту їхніх персональних даних.
У зв’язку з цим Національний банк вважає за необхідне надати офіційне роз’яснення щодо зазначених питань.
1. Чи запровадив Національний банк нові вимоги щодо зазначення персональних даних під час оплати житлово-комунальних послуг?
Ні.
Базові вимоги до оформлення платіжних документів діють із 2022 року після набрання чинності Законом України «Про платіжні послуги» та Інструкцією № 163.
Більше того, зміни до Інструкції № 163, які набрали чинності у березні 2026 року, не посилили, а навпаки спростили порядок оформлення документів під час оплати житлово-комунальних послуг.
Зокрема, під час безготівкової оплати житлово-комунальних послуг не потрібно зазначати ПІБ та реєстраційний номер облікової картки платника податків ні в платіжній інструкції, ні в документі, що підтверджує виконання платіжної операції.
Під час здійснення готівкового платежу відповідно до Інструкції № 103, яка діє з 2018 року, зазначається лише прізвище, ім’я та по батькові платника.
Отже, твердження про запровадження Національним банком нових вимог щодо зазначення персональних даних під час оплати житлово-комунальних послуг не відповідає дійсності.
2. Чи існують окремі вимоги для окремих надавачів платіжних послуг?
Ні.
Вимоги Національного банку є однаковими для всіх надавачів платіжних послуг — як банків, так і небанківських установ.
Нормативно-правові акти Національного банку не встановлюють окремих чи спеціальних вимог для будь-якого окремого надавача платіжних послуг.
Усі учасники ринку отримали однаковий шестимісячний перехідний період для приведення своїх процесів у відповідність до оновленого регулювання.
3. Чи зобов’язує Національний банк друкувати паперові квитанції?
Ні.
Чинне законодавство не встановлює обов’язку видавати саме паперову квитанцію.
Документ, що підтверджує виконання платіжної операції, може бути наданий клієнту як у паперовій, так і в електронній формі.
Метою такого документа є захист прав споживача та можливість підтвердити здійснення платежу в разі виникнення спірної ситуації.
4. Які персональні дані повинні міститися у квитанції під час оплати житлово-комунальних послуг?
Потрібно розмежовувати платіжну інструкцію, яка використовується для здійснення переказу коштів, та документ, що підтверджує виконання платіжної операції (квитанцію). Це різні документи, які мають різне призначення.
Під час оплати житлово-комунальних послуг:
- у разі готівкового платежу квитанція містить лише ПІБ платника;
- у разі безготівкового платежу персональні дані платника не є обов’язковими реквізитами квитанції.
Саме тому твердження про обов’язкове зазначення на квитанції під час безготівкової оплати житлово-комунальних послуг ПІБ та податкового номера не відповідає вимогам чинного регулювання.
5. Чи вимагає Національний банк друкувати на квитанції повний номер платіжної картки?
Ні.
У разі здійснення оплати платіжною карткою надавач платіжних послуг діє як еквайр та керується вимогами Положення № 164.
Відповідно до цього Положення номер платіжної картки може зазначатися у маскованому вигляді (тобто частина цифр прихована).
Такий підхід відповідає міжнародній практиці захисту платіжних даних, правилам міжнародних платіжних систем та вимогам стандарту PCI DSS.
Отже, твердження про те, що Національний банк зобов’язав друкувати повний номер платіжної картки на квитанції, не відповідає змісту нормативно-правових актів Національного банку.
На завершення
Національний банк поважає право учасників ринку порушувати питання вдосконалення регулювання та пропонувати зміни до нього.
Водночас публічна дискусія має ґрунтуватися на точному відтворенні змісту чинних нормативно-правових актів, без маніпуляцій і викривлення їх змісту.
Поширення недостовірної або викривленої інформації про вимоги Національного банку може вводити громадян в оману щодо їхніх прав та обов’язків, створювати необґрунтовані побоювання стосовно захисту персональних даних і негативно впливати на довіру до платіжної системи.
Читайте також:
