Під час заповнення декларації за 2025 рік декларантам важливо правильно визначити коло членів сім’ї, адже від цього залежить обсяг інформації про доходи та майно, яку необхідно зазначити. Національне агентство з питань запобігання корупції роз’яснило, у яких випадках колишній чоловік або дружина вважаються членами сім’ї для цілей декларування, а коли — ні.
Колишнє подружжя: загальне правило
Як пояснює НАЗК, вирішальним є стан сімейних відносин на 31 грудня звітного року.
Якщо станом на 31 грудня 2025 року декларант і його чоловік або дружина офіційно перебувають у шлюбі, вони вважаються членами сім’ї незалежно від того, чи проживають разом, чи в різних містах або навіть країнах. У такому разі активи подружжя обов’язково підлягають декларуванню.
Натомість, якщо шлюб було розірвано до 31 грудня, колишній чоловік або дружина не вважаються членами сім’ї декларанта, незалежно від того, скільки часу тривав шлюб упродовж року. Такий самий підхід застосовується, якщо один із подружжя помер або був оголошений померлим до кінця звітного року.
Виняток: спільне проживання після розлучення
Водночас НАЗК звертає увагу на важливий виняток. Якщо після розірвання шлюбу колишнє подружжя фактично проживало разом, було пов’язане спільним побутом і мало взаємні права та обов’язки не менше 183 днів протягом року (підряд або сумарно) або проживало разом упродовж усього грудня, такі особи вважаються членами сім’ї для цілей декларування.
У цьому випадку майно та доходи обох колишніх подружжя мають бути відображені в декларації за звітний рік, навіть попри формальне розірвання шлюбу.
Що декларувати, якщо статус змінився протягом року
Окремо НАЗК наголошує: у декларації зазначаються відомості про об’єкти, якими декларант або члени його сім’ї володіли чи користувалися на кінець звітного періоду, або не менше половини днів протягом року.
Тому декларант зобов’язаний вказати майно колишнього чоловіка або дружини, яким він або вона володіли чи користувалися не менше половини звітного року, навіть якщо на 31 грудня така особа вже не є членом сім’ї.
Інші члени сім’ї
НАЗК також нагадує, що до членів сім’ї належать неповнолітні діти декларанта, зокрема усиновлені, незалежно від того, з ким вони проживають. Повнолітні діти враховуються лише за умови спільного проживання та наявності спільного побуту і взаємних прав та обов’язків у визначений законом період.
Крім того, членами сім’ї можуть визнаватися інші особи, які фактично проживали з декларантом та мали з ним спільний побут і взаємні права та обов’язки. Саме по собі спільне проживання, наприклад спільна оренда житла, без таких ознак не створює статусу члена сім’ї для декларування.
Якщо член сім’ї не надає інформацію
У разі відмови члена сім’ї надати відомості для декларації декларант повинен зазначити це в документі та вказати всю інформацію, яка йому відома. Відсутність даних не звільняє від обов’язку декларування.
Що стосується спадщини та спільної власності подружжя: роз’яснення ДПС.
У разі смерті одного з подружжя або колишнього з подружжя свідоцтво про право власності на частку в спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви того з подружжя, хто залишився живим. Як правило, йдеться про половину спільного майна. Після цього нотаріус повідомляє спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. У повідомленні зазначається склад спільного майна, на частку якого другий із подружжя (колишній з подружжя), що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз’яснюється право звернення до суду у разі незгоди з вимогами другого з подружжя. Повідомлення надсилається поштою або доводиться усно при особистому зверненні спадкоємців із відповідною відміткою та підписами. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) видається за місцем відкриття спадщини.
Для видачі свідоцтва нотаріус перевіряє підтвердження шлюбних відносин або факту розірвання шлюбу в порядку, встановленому чинним законодавством, або отримує ці відомості шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Також з’ясовується право власності померлого на майно. Якщо майно підлягає державній реєстрації, використовуються правовстановлювальні документи та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а щодо земельних ділянок — дані з Державного земельного кадастру, які нотаріус отримує шляхом безпосереднього доступу до цих реєстрів.
Окрему увагу приділяють ситуаціям, коли спадкова справа була відкрита та зареєстрована у Спадковому реєстрі, але продовжити провадження неможливо через її знищення або відсутність доступу до місця зберігання у зв’язку з тимчасовою окупацією чи веденням активних бойових дій. У таких випадках приватний нотаріус або державна нотаріальна контора, до яких звернувся другий з подружжя (колишній з подружжя), перевіряють факти, передбачені законом, витребовують необхідні документи та, за потреби, роз’яснюють порядок звернення до суду.
Коли нерухоме майно перебуває під забороною відчуження або в іпотеці, нотаріус видає свідоцтво та протягом двох робочих днів письмово повідомляє про це кредитора чи відповідний податковий орган. Якщо ж на майно накладено арешт, оформлення свідоцтва зупиняється до моменту його зняття.
Читайте також:
