Банки втратили інструмент тиску на боржників: ВС підтвердив неправомірність повторного аудиту декларацій.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за результатами розгляду справи № 921/562/22 відмовив банку у закритті справи про неплатоспроможність фізичної особи. Суд дійшов висновку, що питання достовірності декларацій боржника вже було перевірене судом попередніх інстанцій.
Обставини справи
Як йдеться у матеріалах справи, у 2022 році Господарський суд Тернопільської області відкрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та запровадив процедуру реструктуризації її боргів. Також було встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів і призначено арбітражного керуючого.
Водночас, суд зобов’язаний був встановити коло кредиторів, тому було оприлюднено оголошення про відкриття провадження. Згодом, у 2023 році, суд затвердив вимоги кредиторів: банк — на суму 2 903 673,40 грн, та інший кредитор — 3 604 962,00 грн.
У 2024 році після завершення реструктуризації суд визнав боржницю банкрутом і відкрив процедуру погашення боргів. Проте банк звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження. На його думку, боржниця подала неповні та недостовірні відомості у деклараціях про майновий стан, а сама процедура неплатоспроможності використовувалася формально.
За результатами розгляду у судах першої та апеляційної було встановлено, що ще на стадії реструктуризації боргів арбітражний керуючий провів перевірку декларацій боржниці, зокрема, направив запити до державних органів та реєстрів, отримав необхідні відомості й подав відповідний звіт до суду. За результатами перевірки не було виявлено неповноти чи недостовірності відомостей у деклараціях.
Висновки Верховного Суду
Верховний Суд наголосив, що предметом касаційного розгляду у цій справі є перевірка законності рішень судів попередніх інстанцій у частині вирішення питання про наявність або відсутність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, боржником є фізична або юридична особа, яка не здатна виконати свої грошові зобов’язання у встановлений строк. Для фізичних осіб передбачено дві основні судові процедури — реструктуризацію боргів та погашення боргів, яка застосовується одночасно з визнанням боржника банкрутом.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа – боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Однак у цій справі питання повноти та достовірності декларацій уже було предметом перевірки та судового розгляду під час процедури реструктуризації боргів.
Верховний Суд підкреслив, що клопотання банку фактично спрямоване на повторний перегляд обставин, які вже були досліджені судом і стали підставою для переходу до процедури погашення боргів. Оскільки відповідне рішення набрало законної сили та не було оскаржене, повторне порушення цього питання не може бути підставою для закриття провадження.
Також Суд звернув увагу, що банк не подавав скарг на дії чи бездіяльність арбітражного керуючого під час процедури погашення боргів.
Верховний Суд підтвердив, що після переходу справи до стадії погашення боргів кредитор не може вимагати закриття провадження лише шляхом повторного посилання на обставини щодо декларацій боржника, якщо ці питання вже були перевірені судом та отримали належну правову оцінку.
За результатами розгляду касаційну скаргу банку боло залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
Читайте також:
