Вторинні санкції: 5 прихованих ризиків для українського бізнесу

Перевірка контрагента за санкційними списками вже не гарантує безпеки міжнародної операції. Ризик може приховуватися у структурі власності, діях посередника, джерелі платежу або кінцевому отримувачі товару. Для українського бізнесу санкційний комплаєнс стає необхідною умовою роботи з іноземними партнерами, банками та міжнародними ланцюгами постачання.

Чому санкційна перевірка стала необхідністю

Український бізнес може опинитися в зоні санкційного ризику навіть без прямих контактів із підсанкційними особами — через іноземних посередників, пов’язані компанії або непрозорі платежі.

Наприклад, товар через дистриб’ютора в третій країні зрештою потрапляє до російського підприємства, пов’язаного з військово-промисловим комплексом, або оплату здійснює компанія, власник якої перебуває під санкціями.

Це може призвести до блокування платежів, відмови банку в обслуговуванні, порушення санкційних заборон або ризику вторинних санкцій.

Водночас сама співпраця з російським контрагентом не означає автоматичного застосування вторинних санкцій: ризики оцінюють з огляду на конкретну операцію, її учасників і застосовне законодавство.

Чотири санкційні режими: що потрібно враховувати

США. Американські економічні та торговельні санкції адмініструє Office of Foreign Assets Control (OFAC) Міністерства фінансів США. Основний перелік для перевірки — Specially Designated Nationals and Blocked Persons List (SDN List). Активи включених до нього осіб, що перебувають у США або у володінні чи під контролем американських осіб, підлягають блокуванню.

За правилом 50 Percent Rule компанія також вважається заблокованою, якщо одна або декілька заблокованих осіб прямо чи опосередковано володіють сукупно 50% або більше її частки. Водночас сам факт контролю без відповідної частки власності не спричиняє автоматичного блокування.

Окремий механізм — вторинні санкції. Зокрема, відповідно до Executive Order 14024 зі змінами, внесеними Executive Order 14114, OFAC може застосовувати обмеження до іноземних фінансових установ за визначені значні операції або послуги, пов’язані з російською військово-промисловою базою. Наслідками можуть бути обмеження кореспондентських рахунків у США або блокування установи.

Європейський Союз. Основні нормативні акти — Регламент Ради (ЄС) № 269/2014 та Регламент № 833/2014. Вони передбачають заморожування активів, заборону надання коштів та економічних ресурсів підсанкційним особам, торговельні обмеження й протидію обходу санкцій.

Стаття 12 Регламенту № 833/2014 забороняє свідому та умисну участь у діяльності, метою або наслідком якої є обхід обмежень. Для експортерів важлива також стаття 12g, яка вимагає включати до договорів щодо визначених категорій товарів заборону їх реекспорту до Росії або для використання в Росії, з урахуванням винятків.

На відміну від США, ЄС не застосовує аналогічний універсальний механізм вторинних санкцій, а зосереджується на дотриманні власних обмежень і протидії їх обходу.

Велика Британія. Правовою основою є Sanctions and Anti-Money Laundering Act 2018, а фінансові санкції адмініструє Office of Financial Sanctions Implementation (OFSI).

Британська система враховує не лише власність, а й фактичний контроль. Обмеження можуть поширюватися на компанію, якщо підсанкційна особа володіє понад 50% акцій або голосів, має право призначати чи звільняти більшість ради директорів або може забезпечувати ведення справ компанії відповідно до своїх побажань.

На відміну від OFAC, частки окремих підсанкційних осіб не підсумовуються автоматично без додаткових обставин, зокрема домовленостей щодо акцій або прав голосу.

З 28 січня 2026 року єдиним офіційним джерелом британських санкційних визначень став UK Sanctions List. OFSI Consolidated List більше не оновлюється.

Україна. Основним нормативним актом залишається Закон України «Про санкції» № 1644-VII, який передбачає блокування активів, обмеження торговельних операцій, припинення дії ліцензій та інші санкційні заходи.

Перевірку слід здійснювати через Державний реєстр санкцій, створення якого передбачив Закон № 3223-IX від 13 липня 2023 року. Закон № 4537-IX від 16 липня 2025 року додатково оновив регулювання реєстру, зокрема щодо суден і повітряних суден.

Український реєстр не замінює санкційних списків США, ЄС та Великої Британії. Тому міжнародні операції потребують перевірки за всіма релевантними юрисдикціями.

Вторинні санкції: коли виникає ризик

Первинні санкції встановлюють прямі заборони щодо визначених осіб, операцій, товарів або територій. Вторинні можуть застосовуватися до іноземних осіб, які самі не перебувають під санкціями, але здійснюють діяльність, що відповідає критеріям відповідного законодавства.

Для українського бізнесу основні ризики пов’язані зі значними операціями з визначеними російськими банками, підтримкою російського військово-промислового комплексу, постачанням критичних товарів та сприянням обходу санкцій.

Оцінюючи значущість операцій, OFAC враховує їхню суму, кількість і частоту, характер, обізнаність керівництва, зв’язок із підсанкційними особами та наявність оманливих практик.

Водночас не кожна операція з російською компанією створює ризик вторинних санкцій. Приховування кінцевого отримувача, фінансування заборонених поставок або значні операції з визначеними підсанкційними суб’єктами можуть мати серйозні наслідки. 

5 способів потрапити під вторинні санкції — і як їх уникнути

Для бізнесу ризики можуть проявитися по-різному: від зупинення транзакції та додаткових запитів банку до порушення застосовних санкційних або експортних заборон.

  1. Криптовалюта: коли платіж відкриває небажані зв’язки

Криптовалютний платіж сам собою не означає обходу санкцій. Проблема виникає тоді, коли цифрові активи пов’язані з підсанкційними особами або походження коштів неможливо належно пояснити.

Приклад. Український експортер продає товар іноземному покупцю. Сторони домовляються про оплату стейблкоїнами. Кошти надходять із кількох гаманців, один із яких має історію транзакцій із адресою, пов’язаною з особою зі списку SDN.

Формально покупець не під санкціями. Однак платіж може викликати запитання у банку, криптопровайдера або іноземного партнера.

Особливої уваги потребують ситуації, коли покупець не може пояснити походження коштів, використовує невідомі гаманці, дробить платежі або змінює погоджений спосіб розрахунків.

Водночас сама історія транзакцій між гаманцями не доводить порушення санкцій. Значення мають характер і достовірність встановлених зв’язків, належність активів та інші обставини.

Як зменшити ризик: перевіряти криптоадреси за доступними санкційними даними, аналізувати походження активів, встановлювати фактичного платника й документувати результати перевірки. Якщо походження коштів викликає обґрунтовані сумніви, операцію варто призупинити до з’ясування обставин.

  1. Логістика: товар продали в Казахстан, а він опинився в Росії

Один із найбільш показових ризиків — зміна кінцевого маршруту постачання.

Приклад. Український виробник продає обладнання компанії в Казахстані. У документах зазначено доставку до Алмати. Після укладення договору покупець просить змінити маршрут, а транспортні документи починають вказувати на кінцевий пункт у Росії.

Сама по собі торгівля через Казахстан або іншу третю країну не свідчить про порушення. Проте раптова зміна маршруту, особливо щодо електроніки, промислового обладнання чи товарів подвійного використання, потребує додаткової перевірки.

Європейська комісія прямо звертає увагу на ризики обходу санкцій через реекспорт товарів із третіх країн до Росії.

Оцінювати потрібно не лише першого покупця, а й кінцевого користувача, призначення товару, можливість його реекспорту та наявність відповідних експортних обмежень.

Як зменшити ризик: перевіряти кінцевого отримувача, маршрут, транспортні документи й товарну номенклатуру. У договорах варто передбачати обов’язок повідомляти про зміну маршруту та право постачальника призупинити відвантаження, якщо виникає ризик порушення санкцій або експортного контролю.

Для товарів, охоплених відповідними правилами ЄС, може також застосовуватися договірне застереження про заборону реекспорту до Росії — no-Russia clause. Воно не є універсально обов’язковим для кожної угоди українського бізнесу, тому застосовність слід перевіряти окремо.

  1. Страхування: поліс є, але він не усуває санкційний ризик

Страхування вантажу не гарантує законності операції.

Приклад. Українська компанія організовує міжнародне перевезення. Страхування оформлюється через іноземного посередника, а вигодонабувачем за полісом зазначена третя особа.

Згодом з’ясовується, що фактична структура постачання відрізняється від інформації, на підставі якої укладали договір страхування.

Це не означає, що страхування на третю особу заборонене. Такі конструкції можуть мати цілком законне комерційне пояснення.

Але якщо учасники приховують власників вантажу, його фактичне призначення або кінцевих вигодонабувачів, страховик чи інший учасник операції може вимагати додаткових документів або відмовити в обслуговуванні.

Окремої уваги потребує страхування перевезень, пов’язаних із підсанкційними товарами, суднами чи маршрутами.

Як зменшити ризик: звіряти страхувальника, вигодонабувача, власника вантажу й фактичного отримувача; перевіряти застосовні обмеження та санкційні застереження в полісі. Сам факт наявності страховки не повинен замінювати перевірку постачання.

  1. Банківський переказ: гроші надійшли від компанії, якої немає в договорі

Платіж від третьої особи — поширена комерційна практика. Але

за певних обставин саме він може стати причиною зупинення розрахунків.

Приклад. Українська компанія уклала контракт з іноземним покупцем. Оплату здійснює інша юридична особа, яка не зазначена в договорі.

Під час перевірки з’ясовується, що платник пов’язаний із підсанкційною компанією або його структура власності непрозора.

Банк може запросити підтвердні документи, пояснення економічного змісту платежу та інформацію про фактичного платника.

У разі виявлення санкційних ризиків наслідки залежатимуть від застосовного законодавства й конкретних обставин: операцію можуть призупинити, відхилити або, за наявності передбачених законом підстав, заблокувати активи.

Важливо розрізняти ці наслідки. Не кожна перевірка або відмова банку означає застосування вторинних санкцій.

Особливої уваги потребують операції за участю фінансових установ, які можуть підпадати під американські механізми вторинних санкцій у зв’язку з підтримкою російського військово-промислового комплексу.

Як зменшити ризик: заздалегідь погоджувати оплату третіми особами, встановлювати їхні зв’язки зі сторонами договору, перевіряти власників і фактичних контролерів та зберігати документи, що пояснюють економічний зміст розрахунків.

  1. Посередники: коли справжній покупець залишається за кадром

Найбільше ризиків нерідко створюють не самі посередники, а непрозора схема їхньої участі.

Приклад. Український експортер продає обладнання іноземному трейдеру. Покупець не перебуває під санкціями, має зареєстрований бізнес і надає необхідні документи.

Проте він відмовляється назвати кінцевого користувача обладнання, не пояснює його призначення та наполягає на швидкому відвантаженні через третю країну.

Пізніше може виявитися, що товар призначався російському підприємству.

Особливо небезпечне поєднання кількох ознак: новостворена компанія без зрозумілої історії діяльності, непрозора структура власності, нетипово велике замовлення, незвичний маршрут і відмова повідомити кінцевого отримувача.

Кожна з цих обставин окремо ще не доводить порушення. Але разом вони можуть свідчити про необхідність поглибленої перевірки.

Як зменшити ризик: встановлювати реальних учасників операції та кінцевого користувача товару, перевіряти структуру власності й мету постачання, вимагати документи про кінцеве використання там, де це необхідно. Якщо суттєві ризики не усунуті, виконання угоди варто зупинити.

10 червоних прапорців, які бізнесу не варто ігнорувати

Наявність однієї з цих ознак не означає автоматичного порушення санкцій. Але вона може бути підставою для додаткової перевірки.

  1. Покупець відмовляється назвати кінцевого користувача товару.
  2. Маршрут доставки змінюється без переконливого пояснення.
  3. Оплату здійснює компанія, яка не є стороною договору.
  4. Структура власності контрагента непрозора.
  5. Власником або контролером учасника операції є підсанкційна особа.
  6. Новостворена компанія замовляє нетипово великі обсяги продукції.
  7. Покупець не може пояснити економічне призначення товару.
  8. Криптогаманці мають суттєві невстановлені або підозрілі зв’язки.
  9. Вартість товару, платежі та страхові документи не узгоджуються між собою.
  10. Посередник наполягає на зміні платника, отримувача або логістичної схеми напередодні виконання угоди.

Найбільший ризик виникає не через одну формальну невідповідність, а через сукупність обставин, які вказують на можливе приховування реального змісту операції.

Як виявляти санкційні ризики

Перевірка має охоплювати не лише контрагента, а й усю структуру операції. Необхідно встановити його реєстраційні дані, керівників і кінцевих бенефіціарних власників та перевірити їх за санкційними списками США, ЄС, Великої Британії й України.

Особливу увагу слід приділяти непрямій власності та фактичному контролю: досліджувати весь ланцюг компаній, осіб, які ухвалюють рішення, та тих, хто отримує економічну вигоду.

В експортних операціях важливо перевіряти кінцевого користувача, країну призначення, маршрут постачання, посередників, перевізників і джерело платежу. Ознаками ризику можуть бути незрозуміла зміна маршруту, непов’язаний платник, приховування кінцевого отримувача або непропорційні обсяги замовлення.

Європейська комісія у рекомендаціях від 19 лютого 2024 року також визначила підходи до перевірки партнерів, товарів та операцій і виявлення можливого обходу санкцій.

Як побудувати внутрішній санкційний комплаєнс

Компанії варто запровадити політику санкційного контролю, визначити відповідальних осіб і перевіряти контрагентів до укладення договорів. Глибина перевірки має відповідати рівню ризику, зокрема враховувати структуру власності, кінцевого користувача та маршрут постачання.

Повторний скринінг необхідно проводити протягом співпраці, особливо перед платежами та відвантаженням товару.

У договорах доцільно передбачати санкційні запевнення, обов’язок повідомляти про зміну власності, розкривати кінцевого користувача та дотримуватися обмежень щодо реекспорту.

Результати перевірок слід документувати, зберігаючи відомості про контрагента, структуру власності, джерела перевірки та рішення щодо погодження операції.

Наслідки порушення

Залежно від юрисдикції та характеру порушення можливі блокування активів, відмова у проведенні платежів, штрафи, кримінальна відповідальність або включення до санкційного переліку.

У США певні порушення тягнуть цивільну відповідальність незалежно від доведення умислу. Для іноземних фінансових установ можливі обмеження кореспондентських рахунків або блокувальні санкції.

У ЄС Директива (ЄС) 2024/1226 встановила мінімальні правила кримінальної відповідальності за порушення обмежувальних заходів, які держави-члени мали імплементувати до 20 травня 2025 року. У Великій Британії OFSI може накладати грошові штрафи, а за відповідних підстав можливе кримінальне переслідування.

Навіть без включення до іноземного санкційного списку українська компанія ризикує втратити банківське обслуговування, контракти, страхове покриття та довіру міжнародних партнерів.

Отже, ефективний санкційний комплаєнс передбачає перевірку не лише контрагента, а й усіх учасників операції, структури власності, джерел фінансування та кінцевого отримувача товару.

Читайте також:

Читайте далі

Будьте в курсі новин

Слідкуйте за ключовими новинами, оновленнями продукту та змінами у сфері комплаєнсу в наших соцмережах. Без спаму – лише актуальна інформація.