податкова консультація – FinAP | Програмне забезпечення для запобігання зловживань у фінансовій сфері, фінансового моніторингу, пошуку публічних діячів

Україна приєдналася до Доповнення до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (Addendum to the Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information, далі – Доповнення до CRS MCAA). Повідомили в Мінфіні.

Доповнення до CRS MCAA є невід’ємною частиною Багатосторонньої угоди та забезпечує міжнародно-правову основу для обміну розширеним обсягом інформації відповідно до оновленого Загального стандарту звітності та належної перевірки інформації про фінансові рахунки (CRS).

Для України це означає можливість надалі отримувати від іноземних податкових органів більш повну та структуровану інформацію про фінансові рахунки українських податкових резидентів за кордоном. Такі відомості допомагатимуть органам ДПС:

виявляти незадекларовані іноземні доходи;
точніше визначати власників рахунків і контролюючих осіб;
підвищувати якість податкового ризик-аналізу;
ефективніше протидіяти ухиленню від оподаткування та виведенню доходів за кордон;
забезпечувати рівні умови оподаткування для платників, які добровільно виконують податкові обов’язки.

Оновлений CRS було схвалено Організацією економічного співробітництва та розвитку у 2023 році за результатами комплексного перегляду стандарту з урахуванням розвитку фінансового сектору, появи нових фінансових продуктів та практичного досвіду його застосування. Зміни розширюють сферу застосування CRS, уточнюють склад інформації, що підлягає звітуванню, та удосконалюють процедури належної перевірки.

Зокрема, оновлений стандарт враховує нові фінансові продукти та інструменти, які можуть використовуватися як альтернатива традиційним фінансовим продуктам.

Доповнення до CRS MCAA передбачає включення до міжнародного автоматичного обміну додаткових інформаційних елементів, передбачених оновленим CRS. Воно застосовується між компетентними органами, які є його підписантами, відповідно до визначених умов та дат застосування оновлених положень.

Приєднання України до Доповнення:

забезпечує міжнародно-правову основу для обміну інформацією відповідно до оновленого CRS;
дає змогу Україні брати участь в обміні розширеним обсягом інформації з юрисдикціями-партнерами, які застосовують відповідні положення Доповнення;
розширює інформаційні можливості податкових органів щодо контролю за іноземними активами та доходами українських резидентів;
сприяє наближенню законодавства України до міжнародних та європейських стандартів у сфері податкової прозорості та адміністративної співпраці.

Водночас приєднання до Доповнення не запроваджує нового податку і не передбачає публічного розкриття інформації про фінансові рахунки. Отримані відомості використовуються податковими органами для визначених міжнародними договорами податкових цілей із дотриманням вимог щодо конфіденційності та захисту інформації.

Довідково.

Україна приєдналася до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки у серпні 2022 року. З 2024 року Україна бере участь у міжнародному автоматичному обміні інформацією за стандартом CRS.

У 2026 році Мінфін оновив національні правила застосування CRS відповідно до зміненого міжнародного стандарту. Приєднання до Доповнення до CRS MCAA є наступним кроком у впровадженні оновленого стандарту в Україні.

Оновлення правил CRS також сприяє наближенню законодавства України до права Європейського Союзу у сфері адміністративної співпраці та податкової прозорості, зокрема з урахуванням змін, внесених Директивою DAC8 (в частині CRS).

Впровадження оновленого стандарту CRS в Україні здійснюється за підтримки Програми Європейського Союзу з підтримки управління державними фінансами в Україні (EU4PFM).

Читайте також:

Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.04.2022 № 118 (далі – Порядок № 118).

Порядок № 118 спрямований на забезпечення ефективного обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних держав за спеціальними запитами про надання податкової інформації, а також у межах спонтанного обміну податковою інформацією стосовно податків та в межах, визначених Конвенцією про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, ратифікованою Законом України від 17 грудня 2008 року № 677-VI «Про ратифікацію Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах», із застереженнями, та/або інших міжнародних договорів України , що передбачають обмін податковою інформацією (далі – міжнародні договори).

Спеціальний запит – запит про надання податкової інформації стосовно конкретних осіб (фізичні особи; юридичні особи; об’єднання осіб, які визнані такими, що мають здатність здійснювати юридичні дії, але які не мають статусу юридичної особи; будь-які інші правові утворення будь-якого характеру та форми, незалежно від наявності правосуб’єктності, що володіють або управляють активами, включно з отримуваним від них доходом), групи осіб або операцій, яка є необхідною або може бути доречною для виконання або застосування положень національного законодавства або міжнародних договорів.

Вихідний запит – це спеціальний запит, який надсилається ДПС компетентному органу іноземної держави.

Вхідний запит – це спеціальний запит, який надійшов до ДПС від компетентного органу іноземної держави.

Ініціатор вихідного запиту – це структурний підрозділ ДПС та/або територіальний орган ДПС, у процесі виконання функціональних обов’язків якого виникла необхідність в отриманні інформації від компетентного органу іноземної держави.

Головний виконавець спеціального запиту – це структурний підрозділ ДПС, який здійснює обмін податковою інформацією з компетентними органами іноземних держав відповідно до функціональних повноважень, визначених Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227.

ДПС здійснює підготовку та виконання спеціальних запитів лише за наявності міжнародних договорів.

Відповідно до п. 1 розд. ІІ Порядку № 118 вихідний запит може бути надіслано в межах проведення адміністративного розслідування, а запитувана інформація повинна бути передбачувано важливою в рамках такого розслідування.

Запитувана інформація є передбачувано важливою, якщо під час складання запиту ДПС вважає, що ґрунтуючись на фактах та обставинах, наведених в описі справи, існує обґрунтована ймовірність, що запитувана інформація є релевантною для визначення обов’язків одного чи кількох платників податків (ідентифікованих за іменем, найменуванням або за іншою ознакою) відповідно до податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС, та що отримання запитуваної інформації є виправданим для адміністративного розслідування.

Факти та обставини, зазначені у вихідному запиті, повинні свідчити, що запитувана інформація допоможе визначити, чи порушив(-ли) платник(-и) податків норми законодавства України, у тому числі норми міжнародних договорів.

Виключно провадження платником податків – резидентом зовнішньоекономічної діяльності не може бути єдиною підставою для надсилання вихідного запиту.

Пунктом 3 розд. ІІ Порядку № 118 визначено, що вихідний запит складається у випадках, якщо:

1) аналіз податкової звітності суб’єкта господарювання (філії, представництва) свідчить про можливість заниження платником податків податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на доходи фізичних осіб при здійсненні виплат на користь нерезидентів шляхом неправомірного застосування звільнення від оподаткування або пониженої ставки податку, що передбачені міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування;

2) факти свідчать, що необхідна інформація зберігається за межами України, і під час проведення перевірок та/або звірок платників податків у межах податкового контролю виникає потреба в підтвердженні достовірності такої інформації, зокрема в разі встановлення простроченої дебіторської заборгованості у нерезидента перед резидентом;

3) є підстави вважати, що платежі, здійснені на користь резидента іншої держави, не були задекларовані;

4) платежі було здійснено резиденту іншої держави, що має ознаки компанії, яка:

діє лише як проміжна ланка в інтересах іншої особи – бенефіціарного власника доходу;

не декларує доходів та не подає фінансової звітності;

підлягає пільговому режиму оподаткування відповідно до національного законодавства такої іншої держави;

5) встановлено невідповідність між кількісними чи іншими показниками митної декларації та фактично оприбуткованими (імпортованими) або відвантаженими (експортованими) товарами;

6) встановлено факти подання неповної або недостовірної інформації у податковій декларації;

7) факти свідчать про перерахування коштів за межі України з метою подальшого здійснення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

8) існує необхідність отримання інформації щодо контролю за трансфертним ціноутворенням;

9) існує необхідність отримання інформації щодо контрольованих іноземних компаній;

10) існує необхідність деталізації та/або ідентифікації даних конкретного платника податків, отриманих за результатом автоматичного обміну інформацією;

11) в інших випадках, у яких для виконання або застосування положень законодавства України, у тому числі міжнародних договорів, ДПС потребує отримання інформації від компетентних органів іноземних держав.

Обов’язкові реквізити, які повинен містити вихідний запит, визначені п. 5 розд. ІІ Порядку № 118.

Якщо вихідний запит стосується групи платників податків, яких не може бути ідентифіковано окремо, ДПС повинна надати у вихідному запиті щонайменше інформацію визначену п. 6 розд. ІІ Порядку № 118.

Форма вхідного запиту та перелік інформації, що може бути предметом цього запиту, регулюється із застосуванням положень національного законодавства запитуючої держави та міжнародними договорами, на підставі яких надіслано запит, з урахуванням двосторонніх домовленостей між ДПС та компетентним органом іноземної держави.

Згідно з абзацами третім та четвертим п. 5 розд. ІІІ Порядку № 118 якщо інше не зазначено в листі, вхідний запит виконується протягом 60 календарних днів із дня одержання листа.

Якщо під час виконання завдань, зазначених у листі, виникають ускладнення з одержанням необхідної інформації, строк виконання завдання може бути продовжено за умови подання відповідним структурним підрозділом ДПС та/або територіальним органом ДПС до головного виконавця спеціального запиту обґрунтованих пояснень ускладнень та пропозицій щодо додаткового строку, необхідного для виконання завдання.

Загальний строк виконання вхідного запиту не може перевищувати 3 місяців із дати одержання вхідного запиту головним виконавцем спеціального запиту.

Відповідно до п. 1 розд. V Порядку № 118 структурні підрозділи ДПС і територіальні органи ДПС вживають заходів для збору та забезпечення передання компетентним органам іноземних держав наявної в ДПС інформації з власної ініціативи без попереднього вхідного запиту на інформацію у таких випадках:

наявні підстави вважати, що на території іншої держави податки не сплачено або сплачено не в повному обсязі;
платник податків користується повним або частковим звільненням від оподаткування доходів на території України, що може призвести до збільшення суми податкових зобов’язань чи до оподаткування на території іншої держави;
підприємницькі операції між платником податків України та платником податків іншої держави здійснюються через одну чи більше держав у такий спосіб, що це може призвести/призводить до зменшення суми податкових зобов’язань на території України та/або іншої держави;
наявні підстави вважати, що суму податкових зобов’язань може бути зменшено внаслідок штучного переміщення прибутку між пов’язаними підприємствами, у тому числі в середині груп підприємств;
інформація, надана ДПС компетентним органом іноземної держави, дозволила отримати інформацію, яка може бути корисною для визначення суми податкових зобов’язань на території такої іноземної держави;
наявність іншої інформації, що може бути корисною компетентним органам іноземних держав.

Читайте також:

Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) оновлено схему обміну даними за стандартом CRS.

Оновлена схема (XML-схема «CRS XML Schema (v3.0)») передбачає використання додаткових інформаційних полів під час формування та обміну звітами про підзвітні рахунки. Про це повідомили в Державній податковій службі України.

Перехід на використання оновленої схеми планується з 2027 року.

Для переходу на оновлену схему та адаптації національного законодавства наразі триває робота над внесенням відповідних змін до Порядку заповнення та подання фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.09.2023 № 516.

Для формування звіту про підзвітні рахунки, що подається до контролюючого органу, використовуватиметься адаптована XML-схема звіту, розроблена з урахуванням оновленої XML-схеми «CRS XML Schema (v3.0)».

З метою своєчасної підготовки до впровадження оновленої XML-схеми для звітування CRS рекомендуємо ознайомитись із технічними вимогами, оприлюдненими на сайті ОЕСР:

– CRS XML Schema – Version 3.0 (ZIP) – оновлена XML-схема «CRS XML Schema (v3.0)» для обміну інформацією відповідно до Стандарту CRS;

– Amended Common Reporting Standard XML Schema: User Guide for Tax Administrations – Version 4.0 (October 2024) – посібник щодо застосування оновленої XML-схеми «CRS XML Schema (v3.0)».

Кабінет Міністрів України схвалив, розроблений Мінфіном законопроєкт «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення правил трансфертного ціноутворення».

Законопроєкт має на меті захистити податкову базу України, зменшити кількість спорів та ризики подвійного оподаткування, а також сприяти приведенню законодавства у відповідність до стандартів ОЕСР та ЄС.

Сьогодні частина компаній може штучно занижувати ціни в операціях між пов’язаними підприємствами — наприклад, продавати товари чи послуги «дочірній» фірмі за заниженою ціною, щоб показати менший прибуток і сплатити менше податків в Україні. Цей законопроєкт закриває основні лазівки, які дозволяють так робити, зокрема прибираються вартісні критерії визнання операції контрольованою, і встановлює чіткіші правила застосування правила «витягнутої руки»: всі операції між пов’язаними компаніями мають оцінюватися так, ніби вони укладені між незалежними сторонами на ринкових умовах. Це стосується не лише операцій з іноземними партнерами, а й певних операцій всередині країни.

Чому це важливо?

Трансфертне ціноутворення регулює порядок визначення цін в операціях між пов’язаними особами відповідно до принципу «витягнутої руки». Це означає, що умови операцій між пов’язаними компаніями, зокрема ціни, мають відповідати тим, які були б встановлені між незалежними компаніями, тобто бути ринковими.

Саме через внутрішньогрупові операції у світі найчастіше відбувається розмивання податкової бази та переміщення прибутку до юрисдикцій із нижчим рівнем оподаткування. Запропоновані зміни спрямовані на мінімізацію таких ризиків та забезпечення справедливого оподаткування прибутку в Україні.

Водночас законопроєкт покликаний підвищити податкову визначеність для бізнесу та зменшити кількість спорів між платниками податків і контролюючими органами.

Ключові зміни

Проєктом Закону пропонується:

розширити застосування принципу «витягнутої руки» на внутрішні операції з пов’язаними особами, а саме на операції із збитковими підприємствами та підприємствами, що користуються пільговими режимами оподаткування податком на прибуток;
уточнити етапи ідентифікації та визначення умов операцій для проведення подальшого аналізу зіставності;
уточнити застосування методів трансфертного ціноутворення, зокрема методів ціни перепродажу, «витрати плюс», чистого прибутку та розподілення прибутку;
уточнити концепцію DEMPE-аналізу операцій з нематеріальними активами з урахуванням функцій розвитку, вдосконалення, обслуговування, захисту та експлуатації нематеріальних активів, а також розподілу прибутку відповідно до виконаних функцій;
уточнити підходи до трансфертного ціноутворення у фінансових операціях між пов’язаними особами. Йдеться про операції фінансування, коли одна сторона лише надає кошти, але не контролює пов’язані з цим ризики: дохід такої сторони від фінансування не повинен перевищувати безризикову дохідність (орієнтир — дохідність державних облігацій у відповідній валюті). Якщо ж сторона, що надає фінансування, фактично контролює ризики, — дохідність може враховувати премію за ризик. Це унеможливлює ситуацію, коли прибуток штучно «переводиться» на компанію групи, яка лише формально надала позику, не несучи жодних реальних функцій чи ризиків;
запровадити оновлену модель штрафів, яка стимулюватиме платників податків до здійснення самостійного коригування. Наразі за заниження прибутку внаслідок недотримання принципу «витягнутої руки», яке встановлене контролюючим органом, діє єдина ставка штрафу — 10% від суми податкового зобов’язання. Законопроєкт пропонує замінити її на диференційовану шкалу залежно від того, наскільки сумлінно поводився платник:

► 7% від коригування — якщо платник податків виконав без порушень свої зобов’язання щодо подачі документації з трансфертного ціноутворення та звітування про контрольовані операції;

► 10% від коригування — якщо порушення супроводжувалося неподанням звіту про контрольовані операції чи документації з трансфертного ціноутворення;

► 15% від коригування — якщо встановлено обтяжуючі обставини, зокрема недостовірне розкриття інформації, яке вплинуло на вибір методу оцінки чи зіставних операцій.

Такий підхід заохочує бізнес сумлінно дотримуватися положень законодавства щодо правил трансфертного ціноутворення.

уточнити спростовані презумпції щодо обраного методу трансфертного ціноутворення та джерел інформації.

Законопроєктом передбачено спрощення звітності для бізнесу. Забезпечено запровадження вартісних критеріїв для операцій, які не підлягають відображенню в документації з трансфертного ціноутворення, а також вартісних критеріїв або типів операцій, що становлять вищий або нижчий рівень ризику з точки зору трансфертного ціноутворення.

Відповідність міжнародним стандартам

Законопроєкт підготовлено з урахуванням:

настанов ОЕСР щодо трансфертного ціноутворення (редакція 2022 року);кроків 8–10 Плану дій BEPS;
зобов’язань України в межах Угоди про асоціацію з ЄС;
заходів Національної стратегії доходів до 2030 року.
Прийняття закону стане важливим кроком на шляху до набуття Україною членства в ОЕСР та посилить довіру міжнародних партнерів.

Очікувані результати

Прийняття законопроєкту сприятиме виконанню міжнародних зобов’язань України як країни-кандидата на членство в ОЕСР, підвищенню рівня податкової визначеності для платників податків, покращенню інвестиційного клімату та підвищенню якості адміністрування трансфертного ціноутворення.

Норми законопроєкту, після його прийняття, набудуть чинності з 1 січня 2028 року. Це надасть бізнесу час підготуватися до нових вимог.

Незабаром законопроєкт буде подано на розгляд Верховною Радою України.

https://mof.gov.ua/storage/files/images/taxes-transfer_pricing-4×5%20(3).pdf

Читайте також:

Ви продали акції дорожче, ніж купили, отримали дивіденди або дочекалися погашення облігацій внутрішньої державної позики. Дохід є — і одразу виникає практичне запитання: скільки з цієї суми залишиться вам, а скільки піде державі?

Відповідь залежить не від розміру заробітку, а передусім від його виду. Податковий кодекс встановлює різні правила для різних типів інвестиційного доходу, і різниця в сумі може бути істотною.

Нещодавно ми пояснювали, що таке дивіденди і як акціонери отримують частину прибутку компанії. Крім того, у серпні Комісія допустила до обігу в Україні ще п’ять іноземних ETF, орієнтованих, зокрема, на дивідендний дохід. А особові інвестиційні рахунки, які мають створити додаткові стимули для довгострокового інвестування, наразі перебувають на рівні законодавчих ініціатив.

Хоч би який інструмент ви обрали, податкове питання виникає майже завжди. Тож розберімося, як це працює.

Застереження: у цьому матеріалі розбираємо ключові правила оподаткування інвестиційного доходу. На практиці є нюанси, які залежать від конкретного виду доходу, операції та обставин інвестора, тому кожен окремий випадок може потребувати додаткового розгляду.

Три види доходу — три різні правила

Інвестор в Україні найчастіше стикається з трьома видами доходу від цінних паперів: прибутком від продажу акцій дорожче, ніж їх купили; дивідендами — частиною прибутку компанії, яку вона виплачує акціонерам; та доходом за облігаціями, зокрема державними.

І правила оподаткування тут різні.

Продали акції дорожче — 23% із прибутку

Якщо ви купили акції, а згодом продали їх дорожче, позитивна різниця між доходом від продажу та документально підтвердженими витратами на придбання є інвестиційним прибутком.

Важливо: податок рахують не з усієї суми, яку ви отримали після продажу акцій, а саме з прибутку.

Наприклад, ви купили акції за 40 000 грн, а через два роки продали їх за 55 000 грн.

Ваш інвестиційний прибуток становить:
55 000 – 40 000 = 15 000 грн.

Із цієї суми потрібно сплатити:

● 18% податку на доходи фізичних осіб — 2 700 грн;
● 5% військового збору — 750 грн.

Разом — 3 450 грн податків.

Отже, із 15 000 грн інвестиційного прибутку після сплати цих податків залишається 11 550 грн.

Якщо ж протягом року частина операцій з інвестиційними активами була збитковою, це також має значення. Для цілей оподаткування визначається загальний фінансовий результат таких операцій за рік: сума інвестиційних прибутків зменшується на суму інвестиційних збитків з урахуванням правил Податкового кодексу. До оподатковуваного доходу включається позитивне значення такого загального фінансового результату.

Якщо операції здійснюються з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, зокрема банку, такий торговець виконує функції податкового агента. Водночас облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за рік веде сам платник податку та відображає його у річній декларації у випадках, передбачених законодавством.

Дивіденди: чому ставка не завжди однакова

З дивідендами інша логіка. Ставка ПДФО залежить від того, хто їх нараховує.

Якщо дивіденди нараховує українська компанія — платник податку на прибуток підприємств, ставка ПДФО, як правило, становить 5%.

Якщо дивіденди нараховує нерезидент, інститут спільного інвестування або суб’єкт господарювання, який не є платником податку на прибуток підприємств, застосовується ставка ПДФО 9%.

До таких дивідендів також застосовується військовий збір за ставкою 5%.

Подивімося на простому прикладі.

Якщо українська компанія — платник податку на прибуток нарахувала вам 10 000 грн дивідендів, то за загальним правилом:

● ПДФО 5% — 500 грн;
● військовий збір 5% — 500 грн.

Загалом — 1 000 грн податків.

На руки інвестор отримає 9 000 грн.

Якщо ж ідеться, наприклад, про дивіденди від нерезидента, за загальним правилом сукупне податкове навантаження становитиме 14%: 9% ПДФО та 5% військового збору.

Із тих самих 10 000 грн це буде 1 400 грн податків, а після їх сплати залишиться 8 600 грн.

Таким чином, податкове навантаження на такі дивіденди є нижчим, ніж на інвестиційний прибуток від продажу акцій.

Водночас для окремих видів дивідендів діють інші правила. Зокрема, дивіденди за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або передбачають виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, більшої за виплати за іншими акціями, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати та оподатковуються за відповідними правилами.

Окремі операції з нарахування дивідендів у формі акцій або часток також можуть не включатися до оподатковуваного доходу — за дотримання умов, установлених Податковим кодексом, зокрема якщо таке нарахування не змінює пропорцій участі всіх акціонерів у статутному капіталі емітента.

ОВДП: податкове навантаження — 0%

З облігаціями внутрішньої державної позики ситуація інша.

Дохід фізичної особи від ОВДП у передбачених Податковим кодексом випадках не включається до оподатковуваного доходу та не оподатковується ПДФО і військовим збором.

Тому для фізичної особи податкове навантаження на такий дохід становить 0%.

Простий приклад: якщо ваш дохід за ОВДП становить 10 000 грн, ПДФО та військовий збір із цієї суми не сплачуються.

Тобто з 10 000 грн доходу 10 000 грн залишаються інвестору.

Саме відсутність оподаткування доходу є однією з особливостей ОВДП порівняно з багатьма іншими інвестиційними інструментами.

А що може змінитися з особовими інвестиційними рахунками

Окрема історія — особові інвестиційні рахунки, або ОІР.

Їхня ідея полягає у створенні умов, за яких довгострокове інвестування отримує податкові стимули, а інвестор може формувати портфель цінних паперів із розрахунком не на швидкі операції, а на тривале накопичення капіталу.

Наразі у Верховній Раді зареєстровані два законопроєкти — №15314 та альтернативний №15314-1, які пропонують різні підходи до податкового стимулювання роздрібних інвестицій.

Зокрема, законопроєкт №15314 передбачає модель особового інвестиційного рахунку та спеціальні податкові умови для довгострокового інвестування за дотримання визначених законом вимог.

Проте тут важливо не забігати наперед: це поки законодавча ініціатива, а не чинне правило. Остаточна модель ОІР, умови застосування податкових пільг та інші деталі залежатимуть від того, яку редакцію закону зрештою ухвалить Верховна Рада.

Портфель із трьох частин

Уявімо інвестора, який одночасно має акції компанії, ОВДП та ETF. За рік він продав частину акцій із прибутком, отримав дивіденди й дохід за державними облігаціями.

Це не один «інвестиційний дохід», який можна просто скласти й помножити на одну податкову ставку.

Для кожного виду доходу діють свої правила: дивіденди оподатковуються за одними ставками, інвестиційний прибуток від продажу акцій — за іншими, а дохід за ОВДП має окремий податковий режим.

Саме тому інвестору варто вести облік операцій окремо, зберігати документи, що підтверджують вартість придбання активів, та враховувати джерело і вид отриманого доходу.

Особливо це важливо, якщо протягом року були як прибуткові, так і збиткові операції з інвестиційними активами. Для визначення загального фінансового результату за рік інвестиційні прибутки та збитки враховуються за правилами, встановленими Податковим кодексом.

Хто рахує і коли платити

На практиці все залежить від виду доходу та способу здійснення операції.

При виплаті дивідендів українською компанією відповідні податки, як правило, утримує податковий агент, тому інвестор отримує суму вже після їх утримання.

Якщо операції з інвестиційними активами здійснюються з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, такий торговець є податковим агентом у випадках, визначених Податковим кодексом.

Водночас загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами за календарний рік обліковує сам платник податку. Саме тому важливо зберігати документи про операції та витрати на придбання активів.

Брокери та інші професійні учасники можуть надавати інвестору інформацію про здійснені операції. Такі документи допомагають визначити фінансовий результат перед поданням декларації.

Що варто запам’ятати

Продаж акцій із прибутком: позитивний загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами оподатковується за ставкою 23% — 18% ПДФО + 5% військового збору.

Дивіденди від української компанії — платника податку на прибуток: за загальним правилом — 10%: 5% ПДФО + 5% військового збору.

Дивіденди від нерезидента, ІСІ або суб’єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток: за загальним правилом — 14%: 9% ПДФО + 5% військового збору.

Дохід за ОВДП: податкове навантаження для фізичної особи — 0% ПДФО та 0% військового збору.

А головне — однакові 10 000 грн інвестиційного доходу можуть означати різну суму «на руки» залежно від того, звідки цей дохід отримано. Тому, оцінюючи результат інвестиції, варто дивитися не лише на потенційну дохідність інструменту, а й розуміти правила його оподаткування.
Це загальний огляд, а не індивідуальна податкова консультація. Для складних або нетипових операцій варто додатково звірятися з положеннями Податкового кодексу та роз’ясненнями Державної податкової служби.

Джерела: Податковий кодекс України — ст. 165, ст. 167, п. 170.2, п. 170.5; п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ; законопроєкти №15314 та №15314-1.

Читайте також:

В Україні пропонують оновити правила здійснення зовнішньоекономічних операцій, запровадивши додаткові обмеження для товарів, які мають підвищений ризик потрапляння до Росії, Білорусі, Ірану або КНДР.

Відповідний проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачає зміни до статті 29 та доповнення Закону новою статтею 29-2. Вона визначатиме окремий порядок проведення операцій із товарами, які можуть бути реекспортовані або використані у визначених державах.

Основна мета законопроєкту — посилити контроль за зовнішньоекономічними операціями та наблизити українські правила до підходів Європейського Союзу щодо протидії обходу обмежень, зокрема стосовно постачання високопріоритетних товарів.

Документ також має сприяти обмеженню можливостей для підтримання економічного, військового та оборонно-промислового потенціалу держави-агресора й створити додаткові правові механізми для застосування Україною торговельних заходів.

Законопроєкт підготовлено на виконання резолюції Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України від 16 квітня 2026 року. При його розробленні враховано Загальний перелік високопріоритетних товарів (Common High Priority List, CHPL) та положення Регламенту Ради ЄС № 833/2014.

Йдеться про продукцію, яка потенційно може бути реекспортована до Росії, Білорусі, Ірану або КНДР чи використана там для посилення військового, оборонно-промислового або економічного потенціалу.

Які обмеження пропонують запровадити

Серед запропонованих змін — розширення переліку торговельних заходів у статті 29 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Зокрема, пропонується встановити можливість заборони ввезення в Україну окремих товарів, виготовлених із використанням сировини або матеріалів, країною походження яких є держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом.

Таким чином, обмеження потенційно поширюватимуться не лише на продукцію, безпосередньо вироблену в таких державах. Під них можуть потрапити й товари іншого походження, якщо під час їх виробництва використовувалися відповідні матеріали або сировина.

Окремо законопроєктом передбачено введення статті 29-2, яка встановлюватиме спеціальні правила для зовнішньоекономічних операцій із товарами, що мають високий ризик реекспорту або використання в окремих державах.

Які товари вважатимуть високопріоритетними

Перелік відповідної продукції затверджуватиме Кабінет Міністрів України.

До нього планують включати товари, щодо яких існує значний ризик їх подальшого реекспорту до Росії, Білорусі, Ірану та КНДР або використання на території цих держав.

Перелік формуватиметься за поданням центрального органу виконавчої влади, відповідального за економічний розвиток. Для кожного товару зазначатимуться його код та найменування відповідно до УКТ ЗЕД.

Під час підготовки переліку враховуватимуться положення законодавства ЄС та міжнародні зобов’язання України.

Які умови доведеться включати до контрактів

Однією з основних новацій для бізнесу стане необхідність передбачати в зовнішньоекономічних договорах спеціальні положення щодо товарів із відповідного переліку.

Якщо контракт передбачатиме продаж, постачання, передачу або експорт таких товарів, у ньому потрібно буде зафіксувати заборону їх реекспорту до Росії, Білорусі, Ірану та КНДР, а також використання у цих державах.

Крім того, сторони мають визначити наслідки порушення таких умов. Зокрема, йдеться про можливість призупинення виконання або розірвання договору, відшкодування завданих збитків та застосування штрафних санкцій.

Що зміниться під час митного оформлення

Для високопріоритетних товарів запропоновано встановити додаткову умову митного оформлення.

Декларант повинен буде підтвердити, що передбачені законопроєктом положення про заборону реекспорту та використання товарів включені до зовнішньоекономічного договору.

Таке підтвердження здійснюватиметься шляхом зазначення у митній декларації відповідного коду. Порядок визначення цього коду має встановити центральний орган виконавчої влади у сфері державної фінансової політики.

Що робити, якщо контрагент порушить заборону

Законопроєкт також передбачає обов’язок українського суб’єкта ЗЕД повідомляти про виявлене порушення.

Якщо іноземний контрагент порушить договірну заборону на реекспорт або використання відповідних товарів у визначених державах, суб’єкт ЗЕД повинен буде повідомити про це державний орган, який забезпечує державну безпеку України.

На таке повідомлення відводиться не більше п’яти робочих днів із моменту, коли суб’єкту стало відомо про порушення.

У пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що відповідним органом є Служба безпеки України.

Водночас Кабінет Міністрів матиме можливість встановлювати винятки з дії нових правил. Зокрема, уряд зможе визначати окремі держави призначення, товари, договори або операції, на які вимоги статті 29-2 не поширюватимуться.

Під час визначення таких винятків враховуватимуться міжнародні зобов’язання України, практика держав-партнерів та інтереси національної безпеки.

Коли нові правила застосовуватимуться

Передбачається, що Закон набере чинності через 45 днів після його опублікування.

Нові положення статті 29-2 застосовуватимуться до зовнішньоекономічних договорів, укладених після набрання Законом чинності.

Для договорів, які були укладені раніше, нові вимоги почнуть застосовуватися під час митного оформлення високопріоритетних товарів після завершення 60 календарних днів із моменту затвердження Кабінетом Міністрів відповідного переліку.

Кабінету Міністрів передбачається надати три місяці з дня, наступного за днем опублікування Закону, щоб ухвалити необхідні нормативно-правові акти та привести чинне регулювання у відповідність із новими положеннями.

Читайте також:

Через акаунт одного українця на криптобіржі пройшло понад 13 млн доларів, і 3,5 млн з них — це операції з підсанкційними сервісами рф та гаманцями міжнародної терористичної організації. Про це повідомив Голова Державної служби фінансового моніторингу України.

Фігурант розслідування проживає в одній з країн ЄС. Гроші заходили на його акаунт із зовнішніх криптоадрес і майже одразу йшли далі. Ні торгівлі, ні інвестицій. Обсяги, характер руху коштів і десятки задіяних адрес в тому числі вказують на обмін віртуальних активів без ліцензії.

Але головне — не ліцензія, а маршрут грошей.

Заходили вони з бірж та обмінників без верифікації клієнтів, серед яких — підсанкційні майданчики, пов’язані з рф або причетні до обходу санкцій. Виходили на некостодіальні гаманці зі зв’язками з російськими біржами. Частина переказів пішла Корпусу вартових ісламської революції — військовому формуванню Ірану, визнаному терористичною організацією.

Щоб приховати свою діяльність, особа використовувала VPN, здійснювала внутрішні перекази переважно з громадянами України та Росії, а також заходила до інших облікових записів із пристроїв, пов’язаних із її власним акаунтом.

Плюс понад 35 іноземних компаній у різних юрисдикціях, з якими вона пов’язана. Разом це має ознаки транскордонної мережі для фінансування тероризму, відмивання коштів та обходу санкцій проти росії.

Матеріали передано правоохоронним органам.

Читайте також:

Кабінет Міністрів України схвалив законопроєкт про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Австралії про усунення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи та запобігання податковим ухиленням і уникненням та Протокол до неї, підписані 16 жовтня 2025 року у Вашингтоні.

Законопроєкт буде подано на розгляд Верховної Ради України повторно у зв’язку з формуванням нового складу Уряду. Ратифікація є необхідним етапом для набрання Конвенцією чинності.

Після ратифікації Парламентом та набрання чинності Конвенція створить договірно-правову основу для уникнення подвійного оподаткування доходів у відносинах між Україною та Австралією, визначатиме розподіл прав оподаткування між Україною та Австралією та допоможе уникати випадків подвійного оподаткування одного й того самого доходу. Для України це також стане важливим кроком до посилення захисту інтересів платників податків, підвищення правової визначеності для бізнесу та розвитку податкової співпраці з Австралією.

Конвенція визначає розподіл прав оподаткування між Україною та Австралією щодо доходів, які отримують резиденти однієї держави з джерел в іншій, а також порядок їх оподаткування. Зокрема, документ встановлює граничні ставки оподаткування дивідендів, процентів і роялті у державі джерела залежно від виду доходу, статусу отримувача та виконання визначених умов.

Конвенція передбачає такі граничні ставки оподаткування:

дивідендів — 5% (якщо бенефіціарним власником є компанія, яка володіє не менше ніж 10% капіталу компанії, що виплачує дивіденди) та 15% — у інших випадках
процентів — 5% для визначених Конвенцією фінансових установ та 10% — в інших випадках;
роялті — 10%.

Застосування цих ставок можливе за умови, що отримувач доходу є його фактичним (бенефіціарним) власником, є резидентом договірної держави та відповідає іншим вимогам Конвенції, зокрема щодо відсутності зловживань і дотримання принципу основної мети (Principal Purpose Test).

Крім того, за загальним правилом, прибуток підприємства однієї держави оподатковується в іншій державі лише за наявності постійного представництва, а доходи від роботи за наймом, як правило, — у державі, де така робота фактично виконується.

Конвенція передбачає механізм усунення подвійного оподаткування, положення щодо обміну податковою інформацією, допомоги у стягненні податків і процедури взаємного узгодження. Ці механізми сприятимуть належному застосуванню податкових правил, запобіганню ухиленню від оподаткування та ефективному врегулюванню питань, що можуть виникати під час застосування Конвенції.

Для бізнесу набрання чинності Конвенцією означатиме більш передбачувані умови для транскордонних операцій між Україною та Австралією та зрозумілі правила оподаткування прибутку, дивідендів, процентів, роялті й інших доходів. Для громадян Конвенція забезпечить додаткові гарантії захисту від подвійного оподаткування доходів, пов’язаних із роботою, навчанням, інвестиціями, підприємницькою діяльністю, пенсійними виплатами чи іншими економічними зв’язками з Австралією. Це матиме практичне значення, зокрема для українців, які можуть мати податкові зобов’язання одночасно в обох державах.

Конвенція сприятиме розвитку податкового співробітництва між Україною та Австралією, забезпечить більшу правову визначеність для платників податків і створить сприятливіші умови для розвитку економічної співпраці між державами.

Конвенція набере чинності після завершення внутрішньодержавних процедур в Україні та Австралії та обміну дипломатичними повідомленнями між сторонами.

Читайте також:

Відчуження частки в іноземній компанії не завжди означає припинення статусу контролюючої особи для цілей оподаткування. Якщо після формального продажу частки фізична особа зберігає фактичний контроль над компанією, податкові наслідки можуть залишитися за нею.

На це звернула увагу Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 20 липня 2026 року № 4171/ІПК/99-00-24-03-03.

Продаж частки не завжди припиняє контроль

У ситуації, яку розглядала ДПС, фізична особа — резидент України до 2 січня 2026 року володіла 100% частки в іноземній компанії. При цьому вона здійснювала фактичний контроль над компанією, зокрема вела переговори щодо укладення правочинів та узгоджувала їхні суттєві умови, а також здійснювала операції за банківськими рахунками компанії.

2 січня 2026 року фізична особа відчужила 20% частки на користь іншої, непов’язаної з нею фізичної особи — резидента України.

Виникло питання: чи означає таке відчуження, що первісний власник більше не контролює відповідну частину компанії?

Відповідь ДПС — не обов’язково.

Що вважається контролем над КІК

За правилами ст. 392 Податкового кодексу України, контрольована іноземна компанія (КІК) — це, зокрема, іноземна юридична особа, яка перебуває під контролем фізичної або юридичної особи — резидента України.

Контролюючою особою може бути особа, яка:

володіє понад 50% частки в іноземній компанії;
володіє понад 10% частки за умови, що українські резиденти сукупно володіють щонайменше 50% компанії;
окремо або разом з іншими пов’язаними резидентами здійснює фактичний контроль над іноземною компанією.

Саме останній критерій у таких ситуаціях може мати принципове значення.

Фактичний контроль не залежить виключно від того, на кого формально зареєстровані корпоративні права. Йдеться про можливість здійснювати суттєвий або вирішальний вплив на рішення компанії щодо укладення угод, розпорядження активами та прибутком або припинення її діяльності.

Які дії можуть свідчити про фактичний контроль

Податковий кодекс прямо називає низку обставин, які можуть свідчити про наявність фактичного контролю.

Зокрема, це:

надання обов’язкових для виконання вказівок органам управління компанії;
ведення переговорів щодо укладення правочинів та узгодження їхніх істотних умов, які надалі лише формально затверджуються органами управління;
наявність довіреності на здійснення суттєвих правочинів строком понад один рік без необхідності попереднього погодження таких правочинів;
здійснення операцій за банківськими рахунками компанії або можливість блокувати такі операції;
зазначення особи як засновника, бенефіціара або фактичного вигодонабувача компанії під час відкриття нею рахунків.

Тобто зміна формального власника частки сама по собі не обов’язково усуває фактичний контроль.

20% відчужили, але 100% контролю зберегли?

Саме це було одним із ключових питань у зверненні до ДПС.

Податкова служба послалася на правила визначення частки володіння для цілей ст. 392 ПКУ. При розрахунку враховуються не лише частки, якими особа володіє безпосередньо, а й частки, якими вона володіє опосередковано, а також частки пов’язаних осіб.

Водночас Кодекс передбачає спеціальне правило: якщо особа фактично володіє понад 50% через один або кілька ланцюгів володіння, для цілей розрахунку опосередкованого володіння вважається, що вона володіє 100% частки у відповідній юридичній особі в ланцюгу.

Однак важливо розмежовувати формальне корпоративне володіння та фактичний контроль. Сам факт збереження фактичного контролю після відчуження частини корпоративних прав може бути підставою для продовження статусу контролюючої особи, але конкретна кваліфікація залежить від фактичних обставин і документів.

Чи можна добровільно визнати себе контролюючою особою щодо 100% КІК

ДПС також звернула увагу на спеціальне правило п.п. 392.2.1 ПКУ.

Якщо одна фізична особа володіє або контролює частку 25% і більше у КІК спільно з іншими фізичними особами, а жодна з них самостійно не визначає себе контролюючою особою щодо всієї частки, такі особи вважаються контролюючими особами у рівних частках.

Водночас фізична особа — резидент України має право визнати себе контролюючою особою в повному обсязі щодо такої іноземної компанії. У такому випадку розмір її частки визначається з урахуванням часток, які належать їй та її пов’язаним особам.

У розглянутій ситуації ДПС погодилася з можливістю визнання платника єдиною контролюючою особою щодо 100% іноземної компанії за 2026 рік.

Хто подає звіт про КІК

Це має важливе практичне значення.

За загальним правилом контролюючі особи повинні подавати Звіт про КІК одночасно з річною декларацією про майновий стан і доходи або декларацією з податку на прибуток підприємств.

До звіту також додаються належним чином засвідчені копії фінансової звітності КІК.

У консультації ДПС прямо зазначила: якщо фізична особа — резидент України визнає себе контролюючою особою щодо іноземної компанії у розмірі 100% за 2026 рік, обов’язок подання Звіту про КІК за відповідний рік виникає виключно у цієї контролюючої особи.

Це означає, що визначення єдиної контролюючої особи може мати значення не лише для статусу платника, а й для розподілу обов’язків щодо звітності та оподаткування прибутку КІК.

При цьому скоригований прибуток КІК, який уже було включено до об’єкта оподаткування однієї контролюючої особи, не може повторно включатися до об’єкта оподаткування іншої контролюючої особи.

Що це означає на практиці

Позиція ДПС демонструє важливий підхід: для цілей КІК недостатньо подивитися лише на реєстр власників часток.

Якщо після відчуження частини корпоративних прав особа фактично продовжує визначати ключові рішення іноземної компанії, розпоряджатися її рахунками або іншим чином здійснювати суттєвий чи вирішальний вплив, питання її статусу контролюючої особи залишається актуальним.

Тому перед відчуженням частки в КІК варто оцінювати не лише юридичне оформлення операції, а й те, чи припиняється фактичний контроль над компанією.

Водночас важливо враховувати, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ може використовуватися виключно платником податків, якому її надано. ДПС також окремо наголосила, що кожна конкретна ситуація потребує аналізу фактичних обставин та їх документального підтвердження.

Кіберполіція розробила законопроєкт, який передбачає запровадження окремої кримінальної відповідальності для так званих дропів — людей, які за винагороду передають свої банківські картки або доступ до рахунків для проведення незаконних фінансових операцій.

За оцінками правоохоронців, саме через такі рахунки проходить значна частина коштів, викрадених унаслідок телефонного та онлайн-шахрайства. Про це повідомляє асоціація ЄМА.

Хто такі дропи

Дропами називають осіб, які свідомо передають свою банківську картку, рахунок або доступ до онлайн-банкінгу третім особам. Зазвичай за це вони отримують кілька тисяч гривень.

Саме через рахунки дропів шахраї швидко переказують викрадені кошти, ускладнюючи їх відстеження правоохоронними органами.

В Асоціації ЄМА зазначають, що без таких посередників більшість шахрайських схем фактично не могла б працювати.

Чому виникла потреба у новому законі

Наразі українське законодавство не містить окремої статті, яка б прямо встановлювала відповідальність за свідоме надання власного рахунку для використання у шахрайських схемах.

Існуючі норми Кримінального кодексу не завжди дозволяють притягнути дропів до відповідальності, адже довести їхню участь у самому шахрайстві або намір відмивати кошти часто складно.

Саме цю прогалину й має усунути новий законопроєкт.

Що пропонує Кіберполіція

Документ передбачає доповнення Кримінального кодексу новою статтею 200¹, яка вводить окрему відповідальність за використання банківських рахунків у шахрайських схемах.

Законопроєкт встановлює різний рівень відповідальності залежно від ролі учасника:

для дропа, який свідомо передав картку або доступ до рахунку, — штраф;
для дроповода, який організовує пошук та використання таких рахунків, — значно суворіше покарання, аж до обмеження волі;
за повторні дії, вчинення злочину групою або організованою злочинною групою передбачаються ще жорсткіші санкції, включно з позбавленням волі та конфіскацією майна.

Ключовою умовою відповідальності є те, що людина завідомо усвідомлювала, що її рахунок використовуватиметься для незаконної діяльності.

Україна вже випереджає ЄС у частині протидії шахрайству

В Асоціації ЄМА наголошують, що український фінансовий сектор уже використовує низку механізмів, які лише планують запровадити в Європейському Союзі.

Зокрема, в Україні працює система AntiFraudHub, яка дозволяє банкам та платіжним установам оперативно обмінюватися інформацією про підозрілі рахунки та операції. Також застосовуються механізми боротьби з підміною телефонних номерів і блокування шахрайських дзвінків.

Втім, навіть якщо підозрілий рахунок виявлено та заблоковано, організатори схем швидко знаходять нових дропів, оскільки відповідальність за передачу власної картки наразі фактично відсутня.

Закон також наблизить Україну до вимог ЄС

Необхідність запровадження окремої відповідальності для дропів відповідає положенням Директиви ЄС 2019/713, яка передбачає покарання не лише безпосередніх шахраїв, а й осіб, які свідомо надають доступ до платіжних інструментів для вчинення злочинів.

Запровадження таких норм також є одним із зобов’язань України в межах євроінтеграції.

Читайте також: