Відчуження частки в іноземній компанії не завжди означає припинення статусу контролюючої особи для цілей оподаткування. Якщо після формального продажу частки фізична особа зберігає фактичний контроль над компанією, податкові наслідки можуть залишитися за нею.
На це звернула увагу Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 20 липня 2026 року № 4171/ІПК/99-00-24-03-03.
Продаж частки не завжди припиняє контроль
У ситуації, яку розглядала ДПС, фізична особа — резидент України до 2 січня 2026 року володіла 100% частки в іноземній компанії. При цьому вона здійснювала фактичний контроль над компанією, зокрема вела переговори щодо укладення правочинів та узгоджувала їхні суттєві умови, а також здійснювала операції за банківськими рахунками компанії.
2 січня 2026 року фізична особа відчужила 20% частки на користь іншої, непов’язаної з нею фізичної особи — резидента України.
Виникло питання: чи означає таке відчуження, що первісний власник більше не контролює відповідну частину компанії?
Відповідь ДПС — не обов’язково.
Що вважається контролем над КІК
За правилами ст. 392 Податкового кодексу України, контрольована іноземна компанія (КІК) — це, зокрема, іноземна юридична особа, яка перебуває під контролем фізичної або юридичної особи — резидента України.
Контролюючою особою може бути особа, яка:
- володіє понад 50% частки в іноземній компанії;
- володіє понад 10% частки за умови, що українські резиденти сукупно володіють щонайменше 50% компанії;
- окремо або разом з іншими пов’язаними резидентами здійснює фактичний контроль над іноземною компанією.
Саме останній критерій у таких ситуаціях може мати принципове значення.
Фактичний контроль не залежить виключно від того, на кого формально зареєстровані корпоративні права. Йдеться про можливість здійснювати суттєвий або вирішальний вплив на рішення компанії щодо укладення угод, розпорядження активами та прибутком або припинення її діяльності.
Які дії можуть свідчити про фактичний контроль
Податковий кодекс прямо називає низку обставин, які можуть свідчити про наявність фактичного контролю.
Зокрема, це:
- надання обов’язкових для виконання вказівок органам управління компанії;
- ведення переговорів щодо укладення правочинів та узгодження їхніх істотних умов, які надалі лише формально затверджуються органами управління;
- наявність довіреності на здійснення суттєвих правочинів строком понад один рік без необхідності попереднього погодження таких правочинів;
- здійснення операцій за банківськими рахунками компанії або можливість блокувати такі операції;
- зазначення особи як засновника, бенефіціара або фактичного вигодонабувача компанії під час відкриття нею рахунків.
Тобто зміна формального власника частки сама по собі не обов’язково усуває фактичний контроль.
20% відчужили, але 100% контролю зберегли?
Саме це було одним із ключових питань у зверненні до ДПС.
Податкова служба послалася на правила визначення частки володіння для цілей ст. 392 ПКУ. При розрахунку враховуються не лише частки, якими особа володіє безпосередньо, а й частки, якими вона володіє опосередковано, а також частки пов’язаних осіб.
Водночас Кодекс передбачає спеціальне правило: якщо особа фактично володіє понад 50% через один або кілька ланцюгів володіння, для цілей розрахунку опосередкованого володіння вважається, що вона володіє 100% частки у відповідній юридичній особі в ланцюгу.
Однак важливо розмежовувати формальне корпоративне володіння та фактичний контроль. Сам факт збереження фактичного контролю після відчуження частини корпоративних прав може бути підставою для продовження статусу контролюючої особи, але конкретна кваліфікація залежить від фактичних обставин і документів.
Чи можна добровільно визнати себе контролюючою особою щодо 100% КІК
ДПС також звернула увагу на спеціальне правило п.п. 392.2.1 ПКУ.
Якщо одна фізична особа володіє або контролює частку 25% і більше у КІК спільно з іншими фізичними особами, а жодна з них самостійно не визначає себе контролюючою особою щодо всієї частки, такі особи вважаються контролюючими особами у рівних частках.
Водночас фізична особа — резидент України має право визнати себе контролюючою особою в повному обсязі щодо такої іноземної компанії. У такому випадку розмір її частки визначається з урахуванням часток, які належать їй та її пов’язаним особам.
У розглянутій ситуації ДПС погодилася з можливістю визнання платника єдиною контролюючою особою щодо 100% іноземної компанії за 2026 рік.
Хто подає звіт про КІК
Це має важливе практичне значення.
За загальним правилом контролюючі особи повинні подавати Звіт про КІК одночасно з річною декларацією про майновий стан і доходи або декларацією з податку на прибуток підприємств.
До звіту також додаються належним чином засвідчені копії фінансової звітності КІК.
У консультації ДПС прямо зазначила: якщо фізична особа — резидент України визнає себе контролюючою особою щодо іноземної компанії у розмірі 100% за 2026 рік, обов’язок подання Звіту про КІК за відповідний рік виникає виключно у цієї контролюючої особи.
Це означає, що визначення єдиної контролюючої особи може мати значення не лише для статусу платника, а й для розподілу обов’язків щодо звітності та оподаткування прибутку КІК.
При цьому скоригований прибуток КІК, який уже було включено до об’єкта оподаткування однієї контролюючої особи, не може повторно включатися до об’єкта оподаткування іншої контролюючої особи.
Що це означає на практиці
Позиція ДПС демонструє важливий підхід: для цілей КІК недостатньо подивитися лише на реєстр власників часток.
Якщо після відчуження частини корпоративних прав особа фактично продовжує визначати ключові рішення іноземної компанії, розпоряджатися її рахунками або іншим чином здійснювати суттєвий чи вирішальний вплив, питання її статусу контролюючої особи залишається актуальним.
Тому перед відчуженням частки в КІК варто оцінювати не лише юридичне оформлення операції, а й те, чи припиняється фактичний контроль над компанією.
Водночас важливо враховувати, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ може використовуватися виключно платником податків, якому її надано. ДПС також окремо наголосила, що кожна конкретна ситуація потребує аналізу фактичних обставин та їх документального підтвердження.
