Фінансовий лізинг

Фінансовий лізинг– це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, мають наступні особливості:

• лізингодавець при укладанні договору фінансового лізингу ще не є власником майна, що підлягає передачі за договором лізингу. На нього покладається обов’язок тільки придбати його у власність. У зв’язку з цим відносини фінансового лізингу відповідають визначенню непрямого лізингу згідно із ч.1 ст. 806 ЦК Цкраїни. Прямий лізинг, що передбачає передачу лізингоодержувачу у користування майна, що належить лізингодавцю на правах власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, не регулюється нормами Закон України «Про фінансовий лізинг», а регулюється гл. 58 ЦК України. Крім того, потрібно враховувати, що до відносин, пов’язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та про договір поставки;
• предмет лізингу передають завжди на конкретний строк, який згідно Закон України «Про фінансовий лізинг» не повинен бути менше одного року
• лізинговий платіж, має особливу структуру (склад витрат, що відшкодовуються лізингоодержувачем).

Учасниками лізінгових операцій є:

• лізингодавець – юридична особа, яка передає право володіння і користування предметом лізингу лізингоодержувачу;
• лізингоодержувач – фізична або юридична особа, яка отримує від лізингодавця право володіння і користування предметом лізингу;
• продавець (постачальник) – фізична або юридична особа, в якої лізингодавець купує майно, яке згодом передасть як предмет лізингу лізингоодержувачу;
• інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу (дилери, брокери, торгові посередники, страхові і сервісні компанії тощо).

УВАГА! Лізингодавцем може бути лише юридична особа.