платіжна картка – FinAP | Програмне забезпечення для запобігання зловживань у фінансовій сфері, фінансового моніторингу, пошуку публічних діячів

Україна продовжує гармонізувати фінансове законодавство з нормами Європейського Союзу. Одним із кроків у цьому напрямі став урядовий законопроєкт, який передбачає імплементацію Регламенту ЄС 2015/751 та запровадження обмежень на розмір міжбанківської комісії (інтерчейнджу) за картковими операціями.

Документ пропонує встановити максимальний розмір інтерчейнджу на рівні 0,2% для дебетових та 0,3% для кредитних карток, що відповідає європейським вимогам. Перехідний етап передбачає застосування ставки 0,5% із 2027 року, а повний перехід до нових лімітів — з 1 січня 2028 року.

Водночас Українська міжбанківська асоціація членів платіжних систем (ЄМА) заявляє, що підтримує гармонізацію українського законодавства з правом ЄС, однак вважає запропоновані строки надто стиснутими для українського фінансового сектору в умовах воєнного стану.

Поетапний перехід замість швидкого зниження

ЄМА пропонує відтермінувати впровадження нових ставок. Зокрема, асоціація вважає доцільним застосовувати ставку 0,5% лише з 1 липня 2028 року, а остаточні європейські обмеження — після набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі.

На думку представників банківської спільноти, такий підхід дозволить виконати євроінтеграційні зобов’язання без різкого скорочення доходів банків та без негативного впливу на розвиток платіжної інфраструктури.

Потенційні втрати банків

За оцінками ЄМА, реалізація урядового графіка може призвести до втрати українськими банками близько 6 млрд доларів США комісійних доходів у період 2027–2035 років.

В асоціації зазначають, що саме доходи від карткових операцій сьогодні є одним із джерел фінансування розвитку безготівкових розрахунків, підтримки мережі еквайрингу, кібербезпеки, цифрових сервісів та безперебійної роботи платіжної інфраструктури, особливо в умовах війни.

Чим український законопроєкт відрізняється від європейського Регламенту

Окрему увагу ЄМА приділяє змісту законопроєкту. За результатами проведеного аналізу асоціація зазначає, що документ не повністю відтворює положення Регламенту ЄС 2015/751.

Зокрема, серед основних зауважень:

українська редакція поширює обмеження інтерчейнджу на окремі операції, які в ЄС не підпадають під такі ліміти, зокрема корпоративні картки, операції зі зняття готівки та окремі транскордонні платежі;
законопроєкт не містить частини механізмів, спрямованих на розвиток конкуренції на платіжному ринку, які передбачені європейським регулюванням, зокрема щодо відкритого доступу до еквайрингу та розмежування функцій платіжних систем і процесингових центрів;
окремі положення Регламенту ЄС імплементовані частково або взагалі відсутні, що, на думку асоціації, не забезпечує повної відповідності європейським нормам.

Чи призведе зниження інтерчейнджу до здешевлення товарів

Одним із аргументів прихильників зниження міжбанківської комісії є можливе скорочення витрат бізнесу на еквайринг.

Водночас у ЄМА звертають увагу, що практика країн Європейського Союзу не підтвердила суттєвого зниження роздрібних цін після обмеження інтерчейнджу. На думку асоціації, економічний ефект для споживачів виявився значно нижчим, ніж очікувалося, тоді як банківський сектор був змушений компенсувати втрату доходів іншими способами.

Також зазначається, що сьогодні більшість українських банків не встановлюють окремої плати за користування платіжними картками, а різке скорочення доходів від інтерчейнджу може вплинути на подальшу модель фінансування карткових сервісів.

Заклик до перегляду законопроєкту

ЄМА закликає до поетапної імплементації європейських вимог із урахуванням українських економічних реалій та необхідності забезпечення стабільної роботи платіжної інфраструктури. На думку асоціації, доопрацювання законопроєкту дозволить одночасно виконати євроінтеграційні зобов’язання України та мінімізувати ризики для банківського сектору, бізнесу і власників платіжних карток.

Читайте також:

В Україні перекази на особисті банківські картки є поширеним способом здійснення повсякденних фінансових операцій — від розрахунків між фізичними особами до оплати товарів і послуг, як зазначає «Судово-юридична газета». Водночас у частини громадян виникають запитання, чи можуть регулярні надходження на рахунок стати підставою для донарахування податків з боку контролюючих органів.

Насправді в Україні немає окремого «податку на перекази». Однак у певних випадках податкова справді може зацікавитися великими або регулярними надходженнями на картку та донарахувати податки. Все залежить не від самого факту переказу, а від походження коштів та їхнього характеру.

Чи оподатковуються всі надходження на картку

Сам факт зарахування коштів на банківську картку не означає автоматичного виникнення податкового зобов’язання. Податкове законодавство виходить із принципу, що оподатковується саме дохід фізичної особи. Якщо кошти не є доходом або з них уже були сплачені податки, повторного оподаткування не відбувається.

Питання оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Податковим кодексом України. Зокрема, стаття 165 ПКУ визначає перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з ПКУ оподаткуванню не підлягають:

суми державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, вартості соціальних послуг та реабілітаційної допомоги;
грошові компенсації особам з інвалідністю, допомога на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації;
допомога по вагітності та пологах;
інші виплати та страхові суми, які отримуються з бюджетів або фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Проте ризики податкових донарахувань виникають у випадках, коли надходження на банківські рахунки фізичної особи мають ознаки систематичного доходу, але при цьому не відображаються у податковій звітності та не оподатковуються у встановленому порядку.

Такі правовідносини регулюються статтею 14.1.54 ПКУ, яка визначає поняття доходу як загальної суми будь-яких доходів платника податку, отриманих протягом звітного періоду, а також нормами ст.163 ПКУ, що встановлює об’єкт оподаткування доходів фізичних осіб.

Об’єктом оподаткування є всі доходи фізичної особи, з яких має сплачуватися податок.

Для резидента це:

загальний дохід за місяць або рік;
доходи, отримані в Україні;
доходи, отримані за кордоном.

Для нерезидента це:

доходи, отримані з джерел в Україні.

Тобто податок може стягуватися з усіх доходів, які людина отримує, якщо вони підпадають під оподаткування за Податковим кодексом України.

У разі якщо надходження мають ознаки доходу від господарської діяльності (зокрема регулярність, однотипні призначення платежів, отримання коштів від значної кількості осіб), контролюючий орган може розцінювати такі операції як отримання оподатковуваного доходу з відповідним обов’язком декларування.

Крім того, подарунки та грошова допомога також можуть вважатися доходом, і їх оподаткування залежить від того, хто саме є дарувальником та за яких умов отримані кошти.

Відповідно до ст.174 ПКУ, такі надходження можуть або не оподатковуватися, або оподатковуватися за пільговими умовами, якщо вони отримані від членів сім’ї першого ступеня споріднення (батьки, діти, чоловік або дружина). В інших випадках подарунки в грошовій або іншій формі можуть вважатися доходом і оподатковуватися за загальною ставкою — 18% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору відповідно до ст. 164 ПКУ.

Чи має податкова доступ до банківських рахунків

У таких випадках важливо розуміти, що податковий контроль не означає автоматичного доступу до фінансової інформації громадян. Порядок отримання даних про банківські рахунки чітко врегульований законодавством і має встановлені обмеження.

Інформація про рух коштів на банківських рахунках є банківською таємницею відповідно до ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Податкові органи не мають автоматичного доступу до рахунків фізичних осіб.

Водночас банки зобов’язані здійснювати фінансовий моніторинг відповідно до Закону України №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом». У разі виявлення підозрілих фінансових операцій банк має право та обов’язок проводити перевірку клієнта, запитувати документи щодо походження коштів, а також повідомляти уповноважені органи.

Доступ до інформації про рахунки може бути наданий податковим органам лише у випадках та порядку, визначених законом, зокрема в межах податкової перевірки або за рішенням суду.

Зокрема, податкова може визначити податкові зобов’язання за минулі періоди, якщо встановить факт отримання неоподаткованого доходу. У таких випадках застосовуютьсянорми ст.54 та ст.102 Податкового кодексу України, які дозволяють контролюючому органу донараховувати податки та встановлюють строки, протягом яких це може бути зроблено.

Якщо податкова доведе, що фізична особа отримувала дохід і не задекларувала його, їй можуть донарахувати податкові зобов’язання. Зокрема, відповідно до ст.167 Податкового кодексу України, застосовується ставка податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18%, а також військовий збір у розмірі 5% (відповідно до норм ПКУ щодо військового збору). Крім основної суми податків, можуть застосовуватися штрафні санкції.

Згідно зі ст. 123 ПКУ, у разі визначення контролюючим органом заниження податкового зобов’язання передбачений штраф у розмірі 25% від суми донарахованого податку, а при повторному порушенні — 50%. Також відповідно до ст.129 ПКУ нараховується пеня за кожен день прострочення.

Найчастіше такі ситуації виникають, коли особа фактично здійснює підприємницьку діяльність через особисту банківську картку без державної реєстрації як фізична особа-підприємець.

У судовій практиці вже є справи, де податкова аналізувала регулярні надходження на банківські картки фізичних осіб і зверталася до суду з вимогою про стягнення несплачених податкових зобов’язань. Сам факт надходження коштів на банківську картку не є підставою для оподаткування. Податкові наслідки виникають лише тоді, коли такі надходження відповідають ознакам доходу, визначеним Податковим кодексом України, та не були задекларовані або підлягають оподаткуванню у встановленому порядку.

Читайте також: