Міжвідомча робоча група у складі фахівців Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Офісу з розвитку підприємництва та експорту та Міністерства освіти і науки України підготувала Рамку фінансових компетентностей підприємців, суб’єктів мікро- та малого бізнесу України (далі – Рамка).

“Уміння ухвалювати виважені фінансові рішення є однією з ключових передумов стійкості та розвитку бізнесу. Для підприємця важливо не лише створити конкурентний продукт чи послугу, а й уміти управляти фінансами, обирати потрібні фінансові інструменти, оцінювати ризики та планувати розвиток. Рамка систематизує фінансові компетентності, необхідні українському підприємцю на різних етапах розвитку бізнесу. Для нас важливо, щоб вона стала практичною основою для створення якісних освітніх продуктів для підприємців та допомагала їм ухвалювати обґрунтовані фінансові рішення, підвищувати стійкість власного бізнесу, а отже, і стійкість української економіки”, – зазначив Голова Національного банку України Андрій Пишний.

Рамка – орієнтир для розвитку фінансової грамотності підприємців

Рамка – це узагальнена система фінансових компетентностей, необхідних для започаткування, ведення, розвитку та забезпечення фінансової стійкості бізнесу. Документ розроблено в межах реалізації Національної стратегії розвитку фінансової грамотності до 2030 року, у якій підприємці визначені однією з ключових цільових груп.

Необхідність системного розвитку фінансових компетентностей підприємців підтверджують і дослідження. За результатами дослідження стану бізнесу в Україні, проведеного в березні 2025 року, 71% власників малого та середнього бізнесу відчувають потребу в додаткових знаннях із фінансового управління. Серед найактуальніших напрямів – фінансова стійкість бізнесу (53,2%), інвестування в розвиток (47,2%), управління грошовим потоком (41,3%) та управління ризиками (37,7%).

Рамка дає можливість фізичним особам-підприємцям усіх груп, представникам незалежної професійної діяльності, власникам та керівникам мікро- і малого бізнесу, а також майбутнім підприємцям використовувати її для самооцінки, виявлення прогалин у власних компетентностях та визначення напрямів для подальшого навчання.

Документ ґрунтується на кращому міжнародному досвіді

Під час розроблення Рамки за основу взято міжнародну модель OECD/INFE Core Competencies Framework on Financial Literacy for MSMEs (2018), яку доповнено та адаптовано до українського економічного, регуляторного та інституційного контексту, а також до особливостей роботи в умовах воєнного стану.

Рамка складається з чотирьох змістових розділів:

● вибір та користування фінансовими послугами – основні фінансові послуги для бізнесу, фінансування бізнесу та фінансова безпека під час користування фінансовими послугами;
● управління та планування фінансів і бізнесу – реєстрація та оподаткування, ведення документації і бухгалтерського обліку, короткострокове управління фінансами, середньо- та довгострокове планування;
● ризики та страхування – особисті й підприємницькі ризики, страхування, управління фінансовими та операційними ризиками, а також окремий тимчасовий блок компетентностей, пов’язаних із воєнними ризиками;
● фінансовий ландшафт – вплив зовнішніх факторів, фінансовий захист підприємців, фінансова інформація, освіта та консультації, фінансовий моніторинг і комплаєнс, благодійна діяльність та соціальне підприємництво.

Кожна компетентність у Рамці розглядається у трьох вимірах: обізнаність, знання та розуміння; навички та поведінка; ставлення. Водночас документ враховує, що потреби підприємця змінюються разом із бізнесом, тому компетентності співвіднесені з різними етапами його розвитку.

“Відповідно до кращої світової практики Рамка надає спільну систему координат для держави, фінансового сектору, освітніх організацій та самих підприємців і змогу вибудовувати системну фінансову освіту для бізнесу. Адже фінансова стійкість бізнесу починається з розуміння ризиків та вміння ними управляти. Підприємці мають не лише знати, які фінансові інструменти доступні, а й розуміти механізми захисту коштів, оцінювати ризики та бути готовими до кризових ситуацій”, – зауважила директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ольга Білай.

Практичне спрямування та інтерактивний формат

Рамка має практичне спрямування і може використовуватися державними установами, закладами освіти, бізнес-школами, громадськими організаціями, бізнес-асоціаціями, інкубаторами, акселераторами, тренерами та консультантами для розроблення і вдосконалення програм фінансової освіти для підприємців.

“Для підприємця ринок капіталу — це не лише банківський кредит, а можливість залучити ресурс через акції, облігації чи інвестиційні фонди. Але користуватися цим ресурсом можна тільки розуміючи співвідношення дохідності та ризику і відповідально ухвалюючи інвестиційні рішення. Рамка формує саме такий комплексний підхід: від базового розуміння фінансових послуг до компетентностей, необхідних для виходу на ринок капіталу, залучення інвестицій та масштабування бізнесу”, – зазначив Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Олексій Семенюк.

Для зручності користування Рамка має інтерактивну версію, яка дає змогу фільтрувати компетентності за етапами розвитку бізнесу, обирати їх відповідно до конкретних цілей, проводити самооцінку за окремими темами та формувати індивідуальні плани розвитку.

«Розвиток бізнесу змінює і вимоги до підприємця. Зі зростанням компанії з’являються нові фінансові завдання, а разом із ними – потреба в нових знаннях і компетентностях. Працюючи з бізнесом щодня, ми бачимо цю динаміку на практиці. Рамка допомагає структурувати фінансові компетентності та краще орієнтуватися в них на різних етапах розвитку», – зазначив директор Офісу з розвитку підприємництва та експорту Андрій Талама.

Очікується, що Рамка стане методологічною основою для вдосконалення освітніх програм і створення нових навчальних продуктів для підприємців, а також інструментів оцінювання їхніх фінансових компетентностей. Рамка є “живим документом” і може надалі вдосконалюватися з урахуванням зворотного зв’язку користувачів, змін регуляторного середовища та появи нових фінансових інструментів.

Інструмент для відбору компетентностей (Excel)

Верховна Рада України прийняла в цілому законопроєкт №15172 «Про сек’юритизацію та облігації з покриттям».

Для українського ринку капіталу це важливий етап: закон створює правову основу для запуску сек’юритизації та облігацій з покриттям — інструментів, які широко використовуються на європейських ринках для залучення довгострокового капіталу. Фактично в Україні формується новий сегмент ринку, який має допомогти спрямовувати кошти інвесторів у кредитування, житло, інфраструктуру та бізнес.

«Ми довго говорили про необхідність створити в Україні сучасний ринок капіталу, здатний не лише обслуговувати операції з цінними паперами, а реально приводити гроші в економіку. Сьогодні зроблено один із принципових кроків у цьому напрямі. Сек’юритизація та облігації з покриттям — це механізми, через які довгостроковий капітал може працювати на кредитування, житло, бізнес та відновлення країни. Для нас це справді історичне рішення», — зазначив Голова НКЦПФР Олексій Семенюк.

Як це працюватиме

Сек’юритизація дозволяє об’єднати активи, які генерують майбутні грошові потоки, — наприклад, іпотечні чи інші кредити — у пул та залучати під них фінансування через ринок капіталу.

Це дає можливість фінансовим установам не чекати багато років на повне погашення раніше виданих кредитів, а отримувати новий ресурс і спрямовувати його на подальше кредитування економіки.

Для проведення таких операцій закон передбачає спеціалізовану фінансову установу та механізми відокремлення активів, що забезпечують виплати інвесторам.

Облігації з покриттям працюють за іншою моделлю: виконання зобов’язань перед їх власниками додатково забезпечується спеціально сформованим пулом активів. Це створює додатковий рівень захисту інвестора та відкриває емітентам ще один канал залучення довгострокового фінансування.

Закон також встановлює вимоги до учасників нового ринку, управління ризиками та розкриття інформації, механізми захисту інвесторів, а також визначає повноваження НКЦПФР і Національного банку України щодо регулювання та нагляду.

Закон, створений разом із ринком

Законопроєкт став результатом спільної роботи НКЦПФР та Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики.

В основу документа ліг аналіз потреб українського ринку та практичний діалог із бізнесом і його учасниками. Завданням було не просто перенести в українське законодавство європейські норми, а створити механізми, які відповідатимуть реальним потребам економіки та зможуть працювати в українських умовах.

Закон має важливий євроінтеграційний вимір: нове регулювання наближає Україну до правил Європейського Союзу у сфері сек’юритизації та облігацій з покриттям і формує фінансову інфраструктуру, зрозумілу українським та міжнародним інвесторам.

Для НКЦПФР ухвалення закону — це також результат послідовної роботи над розширенням набору інструментів, через які приватний капітал може працювати на українську економіку.

НКЦПФР дякує Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики та його Голові Данилу Гетманцеву за партнерство і спільну роботу над законопроєктом. Окрема подяка народним депутатам України, які підтримали рішення, важливе для розвитку українського ринку капіталу.

Купити акції — ще не означає автоматично заробити. Вартість акцій може як зростати, так і знижуватися, а компанія не зобов’язана регулярно ділитися прибутком зі своїми акціонерами. З новин НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ.

Один із можливих способів отримати дохід від інвестицій в акції — дивіденди. Це частина прибутку компанії, яку вона вирішила розподілити між акціонерами.

Але звідки взагалі виникає право на дивіденди і чому одна компанія їх виплачує, а інша — ні? Почнімо з акцій.

Що таке акція і що купує інвестор

Акція — це цінний папір, який засвідчує майнові права його власника щодо акціонерного товариства.

Купуючи акції, інвестор стає акціонером компанії та отримує права, передбачені законодавством і типом акцій. Одне з них — право на отримання дивідендів, якщо компанія ухвалила рішення їх виплачувати.

Уявімо умовну компанію «Кава&Ко». Вона випустила 1 млн акцій.

Інвестор придбав 1 000 акцій. Тобто йому належить 0,1% усіх акцій компанії.

За рік «Кава&Ко» отримала 10 млн грн чистого прибутку.

Чи означає це, що ці 10 млн грн автоматично розподілять між акціонерами? Ні.

І тут ми підходимо до важливого питання: що компанія може зробити із заробленими грошима?

Прибуток є. Чому дивідендів може не бути?

Отримавши прибуток, компанія має визначитися, як його використовувати. І виплата дивідендів — лише один із можливих варіантів.

Частину або весь прибуток компанія може залишити в бізнесі: придбати нове обладнання, відкрити виробництво чи нові точки продажу, профінансувати нові проєкти, погасити борги, сформувати фінансовий резерв.

Наприклад, «Кава&Ко» заробила 10 млн грн чистого прибутку і планує відкрити ще п’ять кав’ярень. Для цього потрібні додаткові кошти. Компанія може вирішити не виплачувати дивіденди, а спрямувати прибуток на розширення.

Тобто прибуткова компанія цілком може не виплачувати дивіденди. І це саме по собі не означає, що з бізнесом щось не так.

Розрахунок може бути іншим: гроші, які сьогодні не розподілили між акціонерами, інвестують у розвиток компанії. Якщо ці інвестиції будуть успішними, бізнес може зрости, а разом із ним потенційно може збільшитися і вартість його акцій.

Можливий і інший сценарій.

«Кава&Ко» вирішує з 10 млн грн чистого прибутку:

• 6 млн грн залишити на розвиток;
• 4 млн грн спрямувати на дивіденди.

Якщо компанія має 1 млн акцій, умовний дивіденд становитиме 4 грн на одну акцію.

Наш інвестор має 1 000 акцій. Отже:

1 000 акцій × 4 грн = 4 000 грн дивідендів до оподаткування.

Саме тому важливо розрізняти два поняття: прибуток компанії і дивіденди акціонера. Перше не означає автоматично друге.

Що має відбутися, щоб акціонер отримав дивіденди

Якщо дуже спростити процес, він виглядає так:

1. Компанія отримує фінансовий результат.
   За результатами відповідного періоду стає зрозуміло, який фінансовий результат отримала компанія.
2. Ухвалюється рішення щодо прибутку.
   Компанія визначає, чи залишити прибуток у бізнесі, чи спрямувати його частину на виплату дивідендів.
3. Ухвалюється рішення про виплату дивідендів.
   Відповідно до законодавства та корпоративних процедур визначаються, зокрема, розмір дивідендів і строки їх виплати.
4. Визначаються акціонери, які мають право отримати дивіденди.
   Для цього формується відповідний перелік осіб.
5. Відбувається виплата.
   Кошти перераховуються акціонерам у встановленому порядку.

Тобто між фразами «компанія отримала прибуток» і «інвестор отримав гроші» є кілька окремих етапів.

Крім того, законодавство передбачає випадки, коли товариство не має права ухвалювати рішення про виплату дивідендів або здійснювати таку виплату. Тобто іноді відсутність дивідендів — це не бізнес-рішення компанії, а наслідок установлених законом обмежень.

Хто має право отримати дивіденди

Ще один важливий момент: недостатньо просто колись придбати акції компанії.

Право на оголошені дивіденди мають особи, включені до переліку тих, хто має право на їх отримання, сформованого відповідно до законодавства.

Повернімося до «Кава&Ко».

Компанія оголосила дивіденд — 4 грн на одну акцію. Наш інвестор має 1 000 акцій і включений до відповідного переліку.

Отже, йому належить 4 000 грн дивідендів до оподаткування.

Виплата власникам акцій одного типу та класу відбувається пропорційно до кількості належних їм акцій.

Тому інвестор із 100 акціями за тих самих умов отримає 400 грн, із 1 000 акцій — 4 000 грн, а з 10 000 акцій — 40 000 грн до оподаткування.

Як гроші доходять до інвестора

В Україні виплата дивідендів може здійснюватися через депозитарну систему, а у випадках, передбачених законодавством, — безпосередньо акціонерам.

Для інвестора це означає, що значна частина процесу відбувається через інфраструктуру ринку капіталу, де обліковуються права на його цінні папери.

Якщо дивіденди виплачуються через депозитарну систему, спрощено цей шлях можна показати так:

акціонерне товариство → Центральний депозитарій → депозитарна установа → акціонер.

Тобто акціонеру не потрібно після кожного оголошення дивідендів приходити до компанії та доводити, скільки акцій йому належить. Інформація про права на акції обліковується в депозитарній системі, а перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, формується відповідно до встановленої процедури.

Чому високі дивіденди — не завжди хороша новина

На перший погляд усе просто: що більші дивіденди, то краща інвестиція. Але на практиці це не завжди так.

Великі виплати можуть бути разовими — наприклад, після продажу частини бізнесу або за рахунок накопиченого прибутку попередніх років.

І навпаки: компанія, яка сьогодні не виплачує дивіденди, може активно вкладати кошти в розвиток і таким чином створювати передумови для зростання своєї вартості в майбутньому.

Тому інвестори дивляться не лише на те, скільки компанія виплачує, а й на те, звідки беруться ці гроші, які фінансові результати має бізнес, скільки він інвестує у розвиток і які має перспективи.

Дивіденди — єдиний спосіб заробити на акціях?

Ні. Інвестор потенційно може отримати дохід від акцій двома основними способами.

Перший — дивіденди, якщо компанія ухвалила рішення спрямувати частину прибутку на їх виплату.

Другий — зростання вартості акцій.

Наприклад, інвестор придбав 1 000 акцій «Кава&Ко» по 50 грн. Його інвестиція становила 50 000 грн.

Через певний час ринкова ціна акції зросла до 60 грн. Тепер 1 000 акцій коштують 60 000 грн. Якщо інвестор продасть їх за такою ціною, різниця між ціною придбання та продажу становитиме 10 000 грн — без урахування податків, комісій та інших витрат.

Але можливий і протилежний сценарій: ціна акцій може знизитися. Так само компанія може зменшити дивіденди або взагалі їх не виплачувати.

Тому ні дивіденди, ні зростання вартості акцій не є гарантованими.

Головне, що варто запам’ятати

• Акція — це цінний папір, який надає його власнику визначені права щодо акціонерного товариства.
• Дивіденди — це частина прибутку компанії, яку вона вирішила розподілити між акціонерами.
• Наявність прибутку не означає автоматичної виплати дивідендів.
• Компанія може залишити прибуток у бізнесі та спрямувати його на розвиток, інвестиції, погашення боргів чи інші потреби.
• Для виплати дивідендів має бути ухвалене відповідне корпоративне рішення та визначені особи, які мають право їх отримати.
• Розмір виплати залежить від кількості акцій, що належать інвестору, та розміру дивіденду на одну акцію відповідного типу і класу.
• Законодавство також передбачає випадки, коли товариство не може ухвалювати рішення про виплату або здійснювати виплату дивідендів.
• Дивіденди — лише один із можливих способів отримати дохід від акцій.
• Інвестиції завжди передбачають ризик: ні дивіденди, ні зростання вартості акцій не гарантовані.

Читайте також:

• Оновлено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф
• Фінансовий ринок готується до нових правил звітності
• НКЦПФР: Попередження про нові сумнівні інвестиційні проєкти

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку працює над оновленням українського ринку капіталу, поєднуючи цифровізацію, розвиток крипторинку, нові вимоги до професійних учасників та розширення можливостей для роздрібних інвесторів.

Під час засідання 13 серпня Комісія розглянула 36 питань, серед яких — проєкт закону «Про цифровізацію», новий порядок погодження керівників і відповідальних осіб професійних учасників ринків капіталу, а також критерії визначення підприємств, важливих для галузі ринків капіталу та організованих товарних ринків. Окремо розглядалися питання реєстрації випусків цінних паперів, корпоративного управління та діяльності компаній з управління активами.

Водночас одним із ключових напрямів роботи НКЦПФР залишається формування правил для ринку віртуальних активів. За даними Chainalysis, Україна посідає восьме місце у світі за поширенням криптоактивів, а з урахуванням чисельності населення — перше. Обсяг криптотранзакцій, пов’язаних з Україною, оцінюється приблизно у $206,3 млрд.

Голова НКЦПФР Олексій Семенюк наголошує, що держава фактично не створює крипторинок з нуля, а має встановити зрозумілі правила для сфери, якою українці вже активно користуються. Йдеться про легальну роботу авторизованих постачальників послуг, пов’язаних із віртуальними активами, зокрема сервісів купівлі, продажу, обміну та зберігання цифрових активів.

Окрему увагу Комісія приділяє розвитку токенізації реальних активів (RWA), яка може стати одним із напрямів поєднання технологій віртуальних активів із традиційним фінансовим ринком та створення нових інвестиційних продуктів.

Водночас повноцінний розвиток легального крипторинку потребуватиме доступу до банківської та платіжної інфраструктури, зрозумілого оподаткування й передбачуваних правил авторизації. Саме тому, за словами Семенюка, регуляторам, банкам та учасникам ринку необхідно спільно сформувати умови, за яких бізнес зможе працювати в Україні легально та конкурентно.

Ще одним стратегічним напрямом НКЦПФР називає залучення українців до довгострокового інвестування. Відновлення країни потребуватиме сотень мільярдів доларів, тому одним із джерел капіталу мають стати не лише державний бюджет і міжнародна допомога, а й заощадження громадян.

Показовим є зростання інтересу українців до державних облігацій: за перші чотири місяці цього року фізичні особи придбали ОВДП майже на 70 млрд грн, а загальний обсяг державних облігацій у власності громадян перевищив 107 млрд грн.

Наступним кроком Комісія пропонує зробити розширення можливостей для інвестування у приватний сектор. Зокрема, йдеться про запровадження особових інвестиційних рахунків (ОІР), через які громадяни зможуть інвестувати у фінансові інструменти українського ринку капіталу, насамперед у цінні папери українських компаній.

Для стимулювання довгострокових вкладень пропонується передбачити податкові переваги: за умови збереження коштів на рахунку щонайменше три роки інвестиційний прибуток, дивіденди та проценти можуть бути звільнені від оподаткування.

Таким чином, НКЦПФР формує комплексний підхід до розвитку українського фінансового ринку — від цифровізації та оновлення регулювання професійних учасників до легалізації криптоактивів, токенізації та створення умов для масового довгострокового інвестування. Мета — зробити ринок доступнішим для громадян і бізнесу та спрямувати приватний капітал на розвиток і відновлення української економіки.

Читайте також:

• Дайджест головних новин
• Криптокомпаніям обмежують доступ до банківських послуг у Британії
• Британія розслідує банківські обмеження для криптокомпаній

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку ухвалила рішення про допуск до обігу на території України цінних паперів п’яти іноземних інвестиційних фондів — біржових ETF*, зареєстрованих у Німеччині та Ірландії. Це означає, що ліцензовані українські депозитарні установи й торговці цінними паперами отримали правову підставу обліковувати ці цінні папери в системі депозитарного обліку та пропонувати їх українським інвесторам відповідно до вимог законодавства.

Заяви на допуск усіх п’яти фондів подала депозитарна установа ПрАТ «Альтера Фінанс», яка діє на підставі ліцензії Комісії на провадження депозитарної діяльності. Наразі жоден із допущених випусків (ETF) не обліковується в системі Центрального депозитарію цінних паперів України. Проте всі вони можуть обліковуватися на рахунку Національного депозитарію України, відкритому в міжнародній депозитарно-кліринговій установі Clearstream Banking Luxembourg, з якою встановлено кореспондентські відносини.

Департамент фінансового моніторингу Комісії підтвердив, що жоден із п’яти емітентів не перебуває в державному реєстрі санкцій. Рішення про допуск ухвалено відповідно до Положення про допуск цінних паперів іноземних емітентів до обігу на території України, затвердженого Комісією в 2021 році.

Усі п’ять інструментів належать до категорії UCITS ETF — біржових фондів, що діють за єдиними європейськими правилами колективного інвестування. Ця структура передбачає низку вимог, які безпосередньо захищають інвестора: частка цінних паперів одного емітента в портфелі фонду не може перевищувати 10% (для індексних фондів — 20%) від загальних активів, а сам фонд зобов’язаний забезпечувати можливість виходу з інвестиції в будь-який момент. Крім того, активи фонду зберігаються в окремому банку-депозитарії, незалежному від керуючої компанії, що захищає їх у разі банкрутства управителя.

Водночас купівля таких ETF є інвестицією з ринковим ризиком, а не гарантований дохід. За дворівневою моделлю UCITS ETF роздрібний інвестор купує та продає акції фонду на вторинному ринку — через брокера та біржу. Прибутковість інвестиції залежить від ринкових коливань, а підсумковий результат зменшується на суму брокерських комісій та витрат фонду.

Попри те, що всі п’ять фондів не пропонуються резидентам США відповідно до американського Securities Act 1933, це обмеження стосується лише поширення паперів у Сполучених Штатах і жодним чином не перешкоджає їхньому обігу в Україні.

Розширення переліку допущених іноземних цінних паперів дає українським ліцензованим торговцям цінними паперами законну підставу пропонувати клієнтам більш диверсифікований набір інструментів для довгострокових інвестицій, орієнтованих на дивідендний дохід. Для ринку капіталу, який в Україні лише формується, це один із практичних кроків у бік поступової інтеграції з європейською фінансовою інфраструктурою.

ETF (Exchange-Traded Fund або біржовий інвестиційний фонд) — це набір із різних цінних паперів (акцій, облігацій, золота чи інших активів), паї якого можна вільно купувати та продавати на фондовій біржі, як звичайні акції.

Читайте також:

• CheckChat від FinAP — AI-помічник для перевірок
• Оновлений сервіс CheckLists FinAP та новий спеціалізований модуль BusinessPro
• Міністри FATF погодили ключові пріоритети у боротьбі з незаконними фінансами у Вашингтоні

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку погодила проєкт змін до рішення НКЦПФР від 13 жовтня 2015 року № 1707, яке регламентує порядок виконання професійними учасниками ринків капіталу санкцій, запроваджених рішеннями Ради національної безпеки і оборони України.

Документ спрямований на вдосконалення механізмів реалізації санкційних обмежень та враховує практичні питання, що виникають під час їх застосування.

Зокрема, проєкт передбачає поширення встановлених процедур не лише на нові санкційні рішення, а й на випадки внесення змін до вже чинних санкцій. Також визначено порядок завершення клірингових і депозитарних розрахунків за операціями, які були розпочаті до моменту набрання санкціями чинності.

Окрему увагу приділено взаємодії між депозитарними установами, Центральним депозитарієм цінних паперів, Національним банком України та кліринговими організаціями. Встановлено механізм розблокування цінних паперів, необхідний для завершення розрахунків із подальшим відновленням санкційних обмежень.

Крім того, уточнено функції клірингових організацій у процесі проведення ліквідаційного неттінгу, управління ризиками та завершення розрахунків у випадках застосування санкцій. Передбачено також можливість ухвалення НКЦПФР окремих рішень щодо проведення певних операцій, на які поширюються обмеження, за зверненнями учасників ринку або державних органів.

Вперше детально врегульовано порядок дій у разі застосування санкцій безпосередньо до депозитарної установи. Документ визначає особливості здійснення окремих операцій після введення санкцій, процедури інформування клієнтів і регуляторних органів, а також правила обслуговування рахунків у цінних паперах протягом усього періоду дії обмежувальних заходів.

Читайте також:

• Дайджест головних новин
• CheckChat від FinAP — AI-помічник для перевірок
• Санкції за останній тиждень: Огляд ключових рішень

Під час дискусії на профільному заході Incrypted Conference у Києві 13 червня, відбулася панельна сесія про регулювання індустрії, у якій взяли участь представники української влади. 

Це, зокрема, перший заступник голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, народний депутат Ярослав Железняк, голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) Олексій Семенюк і головний юрист проєктного офісу з питань розвитку цифрової економіки України при Мінцифрі Дмитро Ніколаєвський. Модератором виступив CEO в UNOVA Максим Рибін.

На якому етапі перебуває формування нормативно-правової бази? 

Розробка регулювання для криптоіндустрії в Україні триває багато років. У процесі брали участь не лише Комітет, а й НКЦПФР, Міністерство цифрової трансформації та Національний банк України (НБУ). 

Наприкінці квітня 2025 року Комітет одноголосно схвалив законопроєкт, передавши його для подальшого розгляду до парламенту. У вересні його підтримали в першому читанні. 

«У нас відбулася дуже важлива зміна, яка розблокувала цей процес. Поруч зі мною сидить новий голова НКЦПФР. І це, м’яко кажучи, значно прискорило нашу роботу. […] У нас було близько 2000 правок, ми їх пройшли», — заявив Железняк. 

За його словами, питання залишилися щодо однієї частини рамкового законопроєкту, яка стосується арешту та вилучення активів. Нардеп висловив сподівання, що цей процес вдасться завершити доволі швидко.

«Ще одна частина, яку я називаю політичною, — це внутрішній розподіл повноважень. Потрібно визначити, що залишається під наглядом Національного банку України і які повноваження, в якому обсязі будуть у НКЦПФР. Комісія буде головним регулятором», — додав він. 

За словами Железняка, якщо вдасться прискорити роботу над документом, то вже в серпні 2026 року його буде фіналізовано. Після цього ініціативу доопрацюють з урахуванням вимог парламенту, а потім винесуть на голосування. 

При цьому нардеп упевнений, що законопроєкт пройде цей етап, оскільки в першому читанні його підтримали практично одноголосно. 

«У будь-якому разі, у нас немає якихось відкритих опонентів, хто був би проти [ініціативи]», — зазначив Железняк. 

Голова Комісії також зазначив, що робота над документом триває і будь-якого спротиву немає. 

«У мене є глибоке переконання, що ми можемо вирішити решту питань за пару місяців. З 1 січня наступного року закон буде», — підкреслив він. 

Водночас Миколаєвський виступив проти такої оцінки процесу. За його словами, він просто не може вкотре заявити про те, що законопроєкт ухвалять у найближчій перспективі. 

«Що я бачу? Процес “пологів”, у межах яких держава намагається “народити” цей законопроєкт, триває. Є багато страждань, негативу навколо цього процесу. Мені б дуже хотілося, щоб ці позитивні очікування реалізувалися», — підкреслив він. 

Спротив регулюванню та питання нагляду

Коментуючи заяву Миколаєвського, Железняк зазначив таке:

«Єдине, чим займалося попереднє керівництво Комісії, — це зарплати. Криптоактиви їм були не надто цікаві. Це питання вже вирішено». 

Також Железняк відкрито заявив, що проти ініціативи виступав колишній голова Офісу президента України Андрій Єрмак. За його словами, коли останнього вигнали, процес зрушив з мертвої точки. 

Нагадаємо, нардеп заявив про спротив з боку Офісу президента у травні 2025 року. При цьому нібито розгляд законопроєкту зняв з порядку денного особисто глава держави. 

Щодо регулятора Железняк заявив таке:

«У нас є певний консенсус — з МВФ і урядом. Головним регулятором буде Комісія. […] Це логічно, але, хай не ображається НБУ, його позиція надто консервативна. Хоча, безумовно, там є частина, яка має відійти Нацбанку. […] Це набагато краще, ніж створювати окремий орган або віддати всю галузь під нагляд НБУ».

Семенюк наголосив, що Комісія не планує «змагатися» з Нацбанком. Законопроєкт розробляється за логікою європейського регламенту MiCAR. 

«У цьому документі природа розподілу зон відповідальності максимально проста — за визначенням активів. Токени електронних грошей [EMT] — це зона відповідальності центробанку. Усе інше — це Комісія», — додав він. 

За словами Семенюка, влада України не намагається створити «цифровий світ». Їхнє завдання — створити «цифровий світ ринку капіталу». 

«Якщо ми зробимо надто м’яке регулювання, це призведе до появи історій на кшталт біржі FTX. За надмірного регулювання відбудеться експорт бізнесу», — пояснив Семенюк. 

За словами Миколаєвського, для Міністерства цифрової трансформації головне, щоб «ринок був». 

«Ми бачимо, що велика галузь цієї цифрової економіки фактично паралізована. […] Загалом ми позитивно оцінюємо позицію Комісії щодо крипторинку. Це справжній прорив. Але питання тут у наступному: чи може дружній регулятор сформувати ринок, якщо закон не націлений на це?», — зазначив Миколаєвський. 

За його словами, в ЄС MiCAR уже працює, і це призвело до того, що кількість постачальників послуг зменшується. 

«Ми як не мали доступу до ринку ЄС, так і не отримаємо його, доки Україна не стане його членом. Тому мої побоювання стосуються не стільки регулятора, скільки тексту закону. І в мене немає підстав для якогось оптимізму, оскільки в деяких питаннях ми намагаємося навіть випередити MiCAR», — заявив представник Мінцифри. 

За словами Железняка, усунути всі положення, покликані привести українське законодавство у відповідність до MiCAR, не можна. Їх усе одно доведеться включити в ініціативу на вимогу ЄС. Але на поточному етапі їх можна відкласти, доки Україна не вступила до блоку. 

«Ми абсолютно точно будемо регулювати ринок не так жорстко, як MiCAR. І ми повністю розуміємо, що маємо створити прозоре поле для розвитку ринку віртуальних активів, а не “задавити” галузь», — зазначив Семенюк. 

Що дасть цей законопроєкт? 

Водночас усі учасники панельної сесії погодилися, що закон необхідний і забезпечить стимул для розвитку індустрії. За словами Ніколаєвського, це насамперед проявиться у зміні ставлення банків до цієї сфери. 

«Токенізація активів і все, що пов’язано з Web3-інструментами, — це єдиний наш шанс запропонувати бодай щось у межах фондового ринку», — заявив Железняк.

За словами Семенюка, ініціатива закладе основу для впровадження технології розподіленого реєстру в інфраструктуру фондового ринку. Це насамперед виражається в токенізації цінних паперів, водночас Комісія вже працює в цьому напрямі, наголосив він. 

Відповідаючи на запитання аудиторії, голова НКЦПФР зазначив, що найближчими двома місяцями буде відкрито конкурс на посаду керівника галузевого департаменту. Він також закликав спільноту долучитися до дискусії та законодавчого процесу загалом. 

Читайте також:

▶ Як розпізнати приховані фінансові ризики?

▶ Небанківські фінансові установи: ваш секретний бонус

▶ Головна магія модуля BusinessPro

▶ Один розрахунок — чітка картина

▶ Фундаментальний скоринг

▶ Фінансові показники, які реально вражають

▶ Фінальний компас: вектор рішень

Японія схвалила масштабну реформу крипторегулювання: законопрєкт № 57 пройшов комітет нижньої палати парламенту 10 червня 2026 року, пленарне засідання — 11 червня і того ж дня передано до верхньої палати. Документ вносить зміни одразу до двох ключових законів — про фінансові інструменти та біржі та про платіжні послуги.

Від платіжного інструменту до фінансового продукту

Головна структурна зміна полягає в тому, що регулювання криптоактивів переноситься із Закону про платіжні послуги до Закону про фінансові інструменти та біржі.

Криптоактиви при цьому не стають цінними паперами юридично, проте до них тепер застосовуються ті самі базові вимоги: розкриття інформації, нагляд за учасниками ринку та захист інвесторів.

Згідно з пояснювальними документами Агентства фінансових послуг Японії (FSA), реформа охоплює три блоки: розкриття інформації емітентами, нагляд за компаніями, які здійснюють трейдинг, та захист інвесторів.

На окрему увагу заслуговує введення заборони на інсайдерську торгівлю. До прийняття поправок японський закон про фінансові інструменти прямої заборони на інсайдерські угоди з криптоактивами не містив. Нові правила забороняють укладання угод до публікації суттєвих фактів. Санкції за порушення — до 5 років позбавлення волі або штраф до 5 млн єн.

Податкове навантаження знизиться втричі

Податковий аспект реформи не менш суттєвий. Наразі доходи від операцій з криптоактивами в Японії належать до категорії інших або підприємницьких доходів та оподатковуються за прогресивною шкалою — з урахуванням місцевих податків максимальна ставка сягає 55,945%.

Після реформи для так званих «спеціальних криптоактивів» запроваджується окреме оподаткування за фіксованою ставкою 20,315%: 15,315% — прибутковий податок з урахуванням спеціальної надбавки та 5% — місцевий податок. Крім того, передбачається перенесення збитків на три роки вперед — інструмент, який давно звичний для фондового ринку, але раніше недоступний власникам криптоактивів.

Шлях до крипто-ETF

FSA у своїх матеріалах прямо вказує на міжнародний контекст: за кордоном вже лістингуються крипто-ETF, а приплив інституційних засобів у цей сегмент продовжує зростати. Податкові документи також пов’язують реформу зі створенням умов запуску крипто-ETF всередині країни. Таким чином, законодавчі зміни можуть стати інфраструктурною основою для появи японських біткоін — та Ethereum-ETF.

Глава QCP Group у Японії Коїті Кано в коментарі для ділових видань описав суть змін образно: за його словами, раніше учасники ринку грали у футбол, не знаючи правил, тепер усім ясно, що це американський футбол, а значить, кожен має одягнути шолом.

Що це дасть

Реформа переводить криптоактиви в Японії із сірої зони платіжного законодавства у повноцінний регуляторний периметр фінансового ринку.

Зниження податкового навантаження з ~56% до ~20%, заборона інсайдерської торгівлі та перспектива появи крипто-ETF формують принципово інші умови як для роздрібних інвесторів, так і для інституційних учасників ринку.

Україна та Японія поглиблюють співпрацю для залучення інвестицій та розвитку ринків капіталу

Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Олексій Семенюк та члени Комісії Арсен Ільін і Іраклій Барамія зустрілися з Надзвичайним і Повноважним Послом Японії в Україні Масаші Накаґоме.

Сторони обговорили інтеграцію українських ринків капіталу до ЄС, залучення японських інвестицій та створення надійної інфраструктури для іноземного бізнесу.

Олексій Семенюк поінформував посла про адаптацію українського законодавства до європейських вимог. Окрему увагу приділили співпраці між центральними депозитаріями України та Японії. Це сприятиме зближенню ринків обох країн і гарантуватиме японським інвесторам захист їхніх прав власності.

«Ми прагнемо створити стабільні та зрозумілі умови. Співпраця між нашими депозитаріями дозволить іноземному бізнесу купувати українські цінні папери за міжнародними стандартами й безпечно зберігати свої активи», — зазначив Олексій Семенюк.

Масаші Накаґоме уважно ознайомився з українськими ініціативами. Японська сторона готова продовжувати діалог.

«Я радий бачити підписання Меморандуму про співпрацю між Агентством фінансових послуг Японії (FSA) та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України (НКЦПФР). Після отримання пропозицій ми готові продовжити цей діалог», — зазначив Масаші Накаґоме.

Комісія подякувала партнерам за підтримку та запевнила у готовності всебічно сприяти кожному інвестору з Японії.

Читайте також:

• Податкові зміни між Україною та Німеччиною: підписано нову угоду
• CheckChat від FinAP — AI-помічник для перевірок

Шановні колеги!

Щиро вітаємо працівників фондового ринку України з професійним святом! Нехай ваша компетентність, професіоналізм і відданість справі сприяють розвитку фінансового ринку та економіки України!

З повагою,Команда FinAP

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку на засіданні Комісії за 22.05.2026 розглянула законопроєкти за  реєстраційними № 15252 від 15.05.2026 «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» щодо удосконалення правового регулювання обслуговування клієнтів, які є політично значущими особами» та № 15228 від 12.05.2026 «Про внесення змін до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” щодо удосконалення застосування ризик-орієнтованого підходу у сфері фінансового моніторингу».

НКЦПФР не підтримала не один із зазначених законопроєктів.

Було прийнято відповідні Постанови за № 08/21/4474/К01 та № 08/21/4475/К01 від 22.05.2026 року, які затверджують довідки щодо позиції НКЦПФР.

Регулятор зазначає, що чинна редакція законодавства вже відповідає міжнародним стандартам FATF і забезпечує належний ризик-орієнтований підхід, тоді як запропоновані зміни можуть його спотворити.

Основні причини, чому НКЦПФР не підтримує законопроєкт №15252:

1. Ризик втрати ризик-орієнтованого підходу
Комісія вважає, що запровадження єдиних уніфікованих правил оцінки ризиків для всіх суб’єктів первинного фінансового моніторингу звужує гнучкість системи та суперечить принципам FATF щодо пропорційності ризиків.

2. Чинне законодавство вже є достатнім
НКЦПФР наголошує, що Закон уже передбачає комплексний ризик-орієнтований підхід, який враховує клієнтів, географічні фактори, види послуг та способи їх надання, а також дозволяє суб’єктам самостійно визначати внутрішні процедури.

3. Відсутність підстав для окремого «PEP-режиму відмови»
У чинному законі немає автоматичної заборони або окремої підстави для відмови клієнтам лише через статус PEP, і Комісія вважає, що це відповідає міжнародній практиці та принципу індивідуальної оцінки ризику.

4. Надмірні вимоги до звітності та публікації даних
Запропоноване щомісячне оприлюднення статистики відмов і затримок у роботі з PEP-клієнтами Комісія вважає недоцільним, оскільки аналогічна узагальнена інформація вже щорічно публікується Держфінмоніторингом.

5. Дублювання механізмів розгляду скарг
НКЦПФР зазначає, що чинні механізми звернень до державних органів уже забезпечують розгляд скарг клієнтів, тому створення додаткових процедур для PEP є зайвим адміністративним навантаженням.

Чому НКЦПФР не підтримує законопроєкт №15228:

1. Порушення чинного ризик-орієнтованого підходу

• Законопроєкт обмежує підхід через «індикатори ризику»;
• Чинна модель уже є пропорційною та відповідає FATF.

2. Відхід від міжнародних стандартів

• Порушується логіка рекомендацій FATF;  
• Не відповідає Директиві ЄС 2015/849 та AMLR;
• PEP мають бути під поглибленим моніторингом незалежно від індикаторів.

3. Юридична невизначеність

• Вводиться новий термін «індикатори ризику» без визначення в законі;
• Уже існує поняття «критерії ризиків».

4. Ризик різного застосування норм

• Відсутність чітких рамок для «індикаторів ризику»;
• Може виникнути нерівна практика між установами.

5. Викривлення системи порогових операцій

• Пропонується прив’язати їх до ризику;
• Це суперечить формальному принципу (сума + ознаки) .

6. Змішування різних AML-механізмів

• Плутання поглибленого моніторингу (ст. 11) і порогових операцій (ст. 20);
• Порушення логіки структури Закону №361-IX.

НКЦПФР дійшла висновку, що обидва законопроєкти — №15252 та №15228 — не узгоджуються з чинною системою фінансового моніторингу, можуть послабити ефективність ризик-орієнтованого підходу, створити надмірне регуляторне навантаження та призвести до відступу від міжнародних стандартів AML/CFT, у зв’язку з чим не підтримуються Комісією.

Читайте також:

• Декларація з податку на прибуток для ІСІ: ідентифікатор форми
• Оновлено список SCAM-проєктів – НКЦПФР
• Цільова модель майбутньої ринкової структури цінних паперів передбачає створення холдингової компанії
• НКЦПФР обмежила операції з єврооблігаціями України під час воєнного стану
• ЄЦБ вживає заходів для сприяння впровадженню платежів у цифровому євро